ППЦНС у дітей

У дитини в період внутрішньоутробного розвитку і вже після народження до семи днів життя імовірний ризик перинатального ураження центральної нервової системи (ППЦНС).

Що означає діагноз ППЦНС?

ППЦНС відзначається у 10% новонароджених дітей, народжених в строк, і близько 70% від загального числа захворювань у недоношених дітей.

Причини ППЦНС у дітей

ППЦНС у новонародженого може виникнути в результаті присутності наступних складових:

гіпоксія плода;
родові травми;
спадковість;
інфекційні захворювання матері в період вагітності;
зниження рівня гемоглобіну в крові матері в процесі виношування дитини;
патологія плаценти.

Ризик ППЦНС вище в разі наявності певних чинників:

тазове передлежання плоду;
недоношенноть або ПЕРЕНОШЕНІСТЬ;
великий плід (понад чотири кілограми).

ППЦНС у новонароджених дітей: симптоми

У разі постановки діагнозу ППЦНС новонародженій дитині, у нього відзначаються наступні ознаки наявності ППЦНС:

зміна м`язового тонусу (гіпер- або гипотонус);
рухове занепокоєння;
тремор підборіддя і кінцівок;
судоми;
порушення чутливості;
дискінезія шлунково-кишкового тракту (нестійкі випорожнення, метеоризм, відрижки);
зміна частоти серцевих скорочень;
приглушений звук серцевих тонів;
зміна ритму дихання;
збільшення обсягу голови дитини більше одного сантиметра за тиждень;
нерівномірне забарвлення шкірних покривів дитини.

Як правило, до року дитини прояви зменшуються або зникають повністю. Однак, перинатальні ураження можуть мати віддалені наслідки:

затримка психічного, мовного або моторного розвитку;
цереброастенічні синдром (перепади настрою, рухове занепокоєння, метеозалежність, неспокійний сон);
синдром дефіциту уваги і гіперактивності.

ППЦНС у новонароджених: лікування

У гострому періоді новонароджена дитина потрапляє в палату інтенсивної терапії для комплексного лікування:

гемостаз: внутрішньовенно вводять дицинон, рутин і препарати кальцію;
дегідратаційних терапія: застосування сечогінних засобів;
дезінтоксикаційна терапія: корекція метаболічних процесів шляхом введення 10% розчину глюкози, аскорбінової кислоти;
симптоматична терапія, що включає в себе усунення судом, патології дихальної та серцево-судинної системи.

Годування дитини здійснюється за допомогою зонда або грудьми в залежності тяжкості перебігу захворювання.

У відновлювальному періоді основним завданням є зменшення проявів неврологічного симптому. Проти судом лікар може призначити фенобарбітал, радодорм, фінлепсин, при частих зригуванні - мотилиум або церукал, в разі наявності рухових порушень - алізін, галантамін, дибазол, прозерин.

З метою зменшення крововиливів призначають препарат лидазу. Щоб відновити трофічні процеси головного мозку застосовують ноотропні препарати: пірацетам, глютамінова кислота, церебролізин.

Для стимуляції загальної реактивності новонародженій дитині проводять курс лікувального масажу і спеціальної гімнастики.

При найменших підозрах батьків на наявність у дитини перинатального ураження центральної нервової системи слід негайно звернутися за консультацією до невропатолога для підбору комплексного лікування. Чим раніше почати лікування, тим вище ймовірність повного одужання дитини.

Слід пам`ятати, що розвиток дитини відбувається індивідуально, в тому числі і організація мозкової діяльності. Такі індивідуальні особливості новонародженої дитини в кожному конкретному випадку грають важливу роль в процесі відновлення функцій вищої нервової діяльності.