Порушення мови у дітей

Особливості навчання дітей з порушеннями мови

Дефекти вимови у дітей - проблема вельми поширена. За статистикою, до моменту надходження в школу ними страждають більше половини майбутніх першокласників. Зрозуміло, невміння точно вимовляти один-два звуки далеко не завжди негативно впливає на успішність і інтелектуальний розвиток дитини, але майже напевно відбивається на його самооцінці і ускладнює контакти з однолітками. Тому батьки зобов`язані звертати найсерйознішу увагу на порушення мови у дітей.

Види дефектів вимови

Порушення мови у дітей можна розділити на наступні групи:

Втрата вже наявного вміння говорити або його недорозвинення;
Дефекти розвитку мови, спровоковані вадами слуху;
Збої ритму і темпу мови;
Невміння правильно вимовляти звуки.

Одним з найсерйозніших порушень першого типу є афазія - втрата мовного досвіду внаслідок осередкової поразки зон мозку, відповідальних за здатність говорити. Як правило, мова малюка успішно відновлюється після видалення джерела ураження (крововиливу, що виник в результаті травми, або пухлини). Нерідко зустрічається і варіант недорозвинення мови - алалия (іноді хвороба називають затримкою мовного розвитку). Малюки, які страждають алалією, пізно починають говорити, повільно поповнюють свій словниковий запас, зазнають труднощів з проголошенням слів, побудовою фраз, розумінням мови інших людей. Такі діти мляві, апатичні, незграбні, у них погано розвинена дрібна моторика.

Іноді порушення мови у дітей пов`язані з проблемами зі слухом. У цьому випадку успіх виховання і соціалізації прямо залежить від ранньої діагностики основного захворювання і застосування альтернативних методів навчання мови. Таких малюків вчать говорити з особливих методикам, поєднуючи їх застосування з використанням слухових апаратів та інших засобів корекції.

Найбільш відомим порушенням мови у дітей, пов`язаних зі збоями темпу і ритму проголошення слів, є заїкання. Патологія проявляється у вигляді спазму мовних м`язів, викликаного перепорушенням відповідних зон мозку. Як правило, заїканням страждають малюки, що мають слабку нервово-психічну конституцію, хворобливі, схильні до невротичних станів. Як початок захворювання, так і його рецидиви провокуються стресом, тривалим нервовим перенапруженням або важкими недугами. Відомі й випадки спадкової схильності до заїкання.

Порушень звуковимови в процесі навчання мови зустрічаються практично у всіх дітей. Якщо до 5-6 років дитина вимовляє одні звуки замість інших або гаркавить, у нього може діагностуватися дислалия. Патологія виникає з різних причин: через недорозвинення фонетичного слуху (малюк плутає схожі звуки), вроджених особливостей будови мови або губ, неправильного прикусу. Дислалия - вельми поширена ознака затримки розумового розвитку. Органічні ураження ЦНС викликають таку важку патологію мовлення, як дизартрія. При цьому спостерігається нечітке, змазане вимова всіх звуків, темп мови може бути або дуже повільним, або занадто поспішним. Нерідкі зміни голосу дитини: він може бути різким, або навпаки - ледь чутним. У малюків, які страждають дизартрією, порушений ритм дихання, обмежена рухливість м`язів обличчя. Їм важко посміхатися, жувати, утримувати рівновагу, рухатися відповідно до музичним ритмом. Діти з важкими порушеннями мови потребують постійного спостереження невролога, логопеда і фахівця з лікувальної фізкультури.

Допомога дітям з вадами мовлення

Якщо до 4-5 років у дитини помітні складності з проголошенням окремих звуків, побудовою зв`язкових пропозицій, виразним вираженням своїх думок, батьки повинні насторожитися. Такі проблеми не зникають самі собою, а їх наявність свідчить не тільки про хвороби, наявних у малюка, але і про недостатню увагу до нього дорослих або про проблеми в родині. Крихітку необхідно негайно показати фахівцям, щоб діагностувати можливі відхилення і отримати рекомендації по їх корекції.

Існує поняття про психолого-педагогічної характеристиці дітей з вадами мовлення. У неї входять результати обстежень, що дають інформацію про стан нервової системи дитини, наявності у нього хірургічних дефектів периферичного мовного апарату, рівні загального і психічного розвитку. Грамотно складена характеристика дозволяє сформувати комплекс заходів щодо корекції наявних у малюка відхилень, а також рекомендувати найбільш підходяще для нього дошкільний заклад, що спеціалізується на навчанні дітей з порушеннями мовлення.

Пристрій малюка, котрий страждає мовними дефектами, в спеціалізований дитячий садок або корекційну школу не повинно стати приводом для самозаспокоєння батьків. У справі виховання дітей з порушеннями мови терпіння і постійну увагу членів сім`ї відіграють вирішальну роль. Крихітці необхідно забезпечити душевну рівновагу, впевненість у власних силах, почуття захищеності. Це можуть зробити тільки близькі люди, які щиро люблять дитину.