Милосердя і співчуття

Милосердя і співчуття - це по суті, одне і те ж поняття, тільки в більш широкому і в більш вузькому сенсі відповідно. Милосердя позначає дбайливе ставлення до слабких і страждають, готовність зрозуміти і пробачити. А жаль - вміння розуміти людини, здатність відчувати чужий біль так само яскраво, як свою власну і без роздумів надавати допомогу.

Чим відрізняється жалість від співчуття?

Важливо розвести поняття жалості і співчуття. Як ми вже з`ясували, співчуття являє собою глибоку здатність відчувати те ж, що і людина, розділяти його почуття і прагнути допомогти йому. Жалість - почуття поверхневе, і в більшості випадків воно означає егоїстичне прагнення не опинитися на місці такої людини. До того ж, жалість - більш швидкоплинне відчуття, яке не викликає бажання зробити щось для людини, допомогти йому, на відміну від співчуття.

Проблема співчуття і милосердя

Прояв співчуття є однією з особливих рис російського менталітету. Причому не дивлячись на те, що багато зрівнюють доброту і співчуття, то в цьому випадку це явище набуває дещо нового змісту: адже співчувають нерідко тим, хто сам довів себе до нещасного стану (алкоголіки, наркомани і т.д.). І покинути людини в такий момент - значить вчинити як у прислів`ї «ні сорому ні співчуття».

Такі двоякі приклади співчуття ми часто бачимо в сім`ях алкоголіків і наркоманів. Замість того щоб захистити дітей і саму себе від такого негативного прикладу, жінки продовжують жити з залежним людиною, рухома співчуттям і думкою: «Як же він без мене?». Тим самим милосердя позначається згубно, адже залежність отримує підтримку, а жіноча життя, яка могла б бути нормальною, виявляється під ударом. З одного боку, такий вчинок розцінюється в нашій культурі позитивно, адже це вияв милосердя і співчуття. З іншого боку, це обертається проти людини, який таким чином жертвує собою і своїм щастям. До того ж, ці зусилля рідко бувають оцінені по достоїнству.

Саме тому виховання співчуття в дітях є вельми двояким. Адже з одного боку, дитина долучається до християнської культури, в ньому не буде жорстокості і байдужості. Але з іншого, ми привчаємо маленької людини до проблемного поведінки, до думки про те, що чужі інтереси можуть бути важливіші за власні, що в кінцевому підсумку може здорово заважати в житті.

Цікаво, але співчуття і співчуття до людей розвинене тільки в жіночій культурі - в чоловічий воно залишається незатребуваним, адже сильна половина людства з дитинства вчиться приховувати думки і емоції.

Важливо розводити поняття любов і співчуття. Адже насправді співчуття - не любов до людей, а її видимість. Насправді не обов`язково любити того, кому співчуваєш. Чи не бути байдужим до чужого нещастя може абсолютно будь-який розвинений духовно человек.Соціологі відзначають, що схильні до співчуття ті особи, які відносяться до низьких соціальним групам і більш схильні до тривожності і ворожому ставленню до будь-якого роду небезпеки.

Коли співчуття і милосердя доречно?

Ці риси варто проявляти зовсім не у всіх випадках, адже цим можна нашкодити своєму житті. Якщо у людини велике горе, і він ніяк не може відновитися, він дійсно заслуговує жалю. Якщо людина піде на контакт, можна буде допомогти йому - хоча б морально.

Однак якщо людина сама став причиною своїх проблем та допомогу йому може негативно позначитися на вашому житті, варто поставитися до цього більш насторожено: співчуття і милосердя - високі почуття, але вони можуть як допомогти, так і нашкодити.