структура спілкування

Процес спілкування, по суті, триває все наше життя, адже, як істоти соціальні, без спілкування ми не змогли б організувати хоч якусь діяльність. Феномен цей привертав увагу, як філософів стародавнього світу, так і сучасних психологів. До сих пір не існує єдиної класифікації структури процесу міжособистісного і міжгрупового спілкування, проте ми висвітлимо найбільш поширені види.

Спілкування було поділено на структуру, щоб отримати можливість аналізу для кожного елемента, а також впорядкувати їх.

У структурі, функціях і методах спілкування розрізняють три різні процеси:

обмін інформацією - комунікація;
обмін діями - інтеракція;
сприйняття партнера - соціальна перцепція.

У психології специфіка цих процесів розглядається, як спосіб взаємин індивідуума і суспільства, а соціологія розглядає використання спілкування в соціальній діяльності.

Крім того, іноді дослідники вироблять три в психологічній структурі спілкування функції:

інформаційно-комунікативна;
регуляційних-комунікативна;
афективно-комунікативна.

Звичайно, в процесі спілкування всі ці функції тісно взаємопов`язані і поділяють їх виключно для аналізу та системи експериментальних досліджень.

Рівні аналізу структури спілкування

Радянський психолог Борис Ломов ще в минулому столітті виділив три основні рівні аналізу структури мовного спілкування, до сих пір застосовується в психології:

макрорівень. Дослідження цього рівня має на увазі аналіз психологічного розвитку особистості, протягом певних періодів часу. Вивчається взаємозв`язок людини з іншими індивідами і соціальними групами.
мезауровень. На цьому рівні структуру спілкування розглядають як логічно завершених ситуацій взаємодії, який можуть змінюватися, і в яких індивід виявляється в певних часових відрізках. Акцент при аналізі мезауровня робиться на динаміці, етапах, вербальних і невербальних засобах спілкування, а також на змістовних компонентах ситуацій, при яких і відбувається процес спілкування ( «з якою метою», «чому» і т.д.);
мікрорівень має на увазі аналіз елементарних одиниць спілкування, розглядається як певна взаємодія поведінкових актів ( «питання-відповідь», а також ставлення суб`єктів спілкування до отриманої інформації).

Основоположник соціальної психології Б. Паригін розглядав структуру спілкування як взаємозв`язок двох основних аспектів: змістовного (безпосередньо комунікацію) і формального (взаємодія зі змістом та формою).

Інший радянський психолог А. Бодальов серед видів і структур спілкування виділяв три основних компоненти:

гностичний. Мається на увазі пізнавальна сторона спілкування;
афективний - емоційна складова;
практичний - діяльний компонент.

Спілкування, як процес передачі інформації і взаємовпливу суб`єктів спілкування можна також охарактеризувати відносного його автономних компонентів:

мета;
зміст;
засоби здійснення спілкування;
учасники процесу спілкування;
тип зв`язку між суб`єктами спілкування;
комунікативний потенціал учасників процесу спілкування;
тендерні особливості спілкування;
стиль і тактика спілкування;
кінцевий результат процесу спілкування.

Для подібного поділу структури спілкування необхідно звернути увагу на роль середовища, в якій реалізується спілкування: психологічна Структура спілкування соціальної ситуації, присутності або відсутності сторонніх осіб під час спілкування, які можуть впливати на процес. Так, наприклад, некомунікабельні люди губляться в присутності сторонніх осіб, можуть діяти імпульсивно і необдумано.

У висновку необхідно відзначити, що процес спілкування є повноцінним при гармонійному поєднанні двох тісно взаємопов`язаних факторів: зовнішнього (поведінкового), який проявляється в комунікативних діях учасників спілкування, а також у виборі стилю поведінки, і внутрішнього (ціннісні особливості суб`єкта спілкування), який виражається за допомогою вербальних і невербальних сигналів.