Гліобластома головного мозку - причини виникнення
гліобластома - Найбільш часто діагностуються пухлина головного мозку, яка відноситься до 4 ступеня злоякісності. Формується пухлина з гліальних клітин - допоміжних клітин нервової тканини. Механізм виникнення пухлини пов`язаний з порушенням росту і функціонування цих клітин, які скупчуються в одній ділянці і утворюють пухлина. Гліобластома схильна до стрімкого зростання, проростанню в тканини, не має чітких меж і обрисів. Які можливі причини даного різновиду раку головного мозку, і які наслідки пухлини гліобластоми, розглянемо далі.
Причини гліобластоми головного мозку
Незважаючи на те, що постійно ведуться дослідження, і про дане захворювання відомо вже давно, причини виникнення гліобластоми головного мозку до цих пір не виявлено. Виділяють лише ряд факторів, що підвищують ризик розвитку цього різновиду злоякісних пухлин. Основними з них є:
- вплив високих доз іонізуючого випромінювання;
- наявність астроцитоми головного мозку (вид внутрішньочерепної доброякісної пухлини), яка здатна стати злоякісної в будь-який момент;
- генетичні захворювання (В тому числі туберозний склероз, нейрофіброматоз, синдром Лі-Фраумені і ін.);
- спадкова схильність (виявлення гліобластоми у найближчих родичів);
- вплив електромагнітного випромінювання;
- вік старше 50 років;
- чоловіча стать (у чоловіків захворювання діагностується частіше);
- вплив шкідливих хімічних речовин (зокрема, полівінілхлориду);
- деякі вірусні захворювання.
При підвищеному ризику розвитку злоякісних пухлин рекомендується періодично проводити діагностику організму. Виявити гліобластом можна за допомогою комп`ютерної або магнітно-резонансної томографії з використанням спеціального контрастної препарату.
Наслідки гліобластоми головного мозку
На жаль, глиобластома є невиліковним захворюванням, і всі наявні на сьогоднішній день методи здатні лише продовжити життя пацієнта і полегшити симптоми раку. Тривалість життя більшості хворих, які отримують лікування, не перевищує одного року, лише мала частина пацієнтів з таким діагнозом живе близько двох років. Залишається лише сподіватися, що незабаром вчені знайдуть більш ефективні способи боротьби з гліобластома, адже наукові дослідження не припиняються.