Запах з рота у кішки

Ротова порожнина у кішки не пахне м`ятною свіжістю, а й пахнути ацетоном, аміаком і гнилизною з рота не повинно, навряд чи це можна назвати нормою. У здорової тварини в роті утворюється мікрофлора, яка ніяк не пахне. А якщо до неї домішується патологічна, то розвивається галитоз - неприємний запах. Так чому у кішки з рота погано пахне, і з чим може бути це пов`язано?

Причини поганого запаху у кішки з рота

Проблеми з неприємним запахом можуть виникнути через захворювання ротової порожнини - стоматиту, глосіта, фарингіту, травми або пухлини в роті. Щоб цьому запобігти, власнику треба регулярно оглядати ротову порожнину, доглядати за нею - знімати зубний камінь-при пухлинах - застосувати хірургічне втручання. Кішці потрібно чистити зуби щодня спеціальною пастою. Провідне місце в захворюванні ротової порожнини займає відкладення зубного нальоту на поверхні. Ця недуга пов`язаний безпосередньо з раціоном тварини - йому піддаються вихованці, які харчуються м`якими кормами. А надто тверді корми можуть привести до травми ясен.

Якщо зуби і порожнину в порядку, то неприємний запах з рота у кішки може бути викликаний такими причинами, як різні хвороби нирок, легенів, печінки, шлунково-кишкового тракту. При захворюваннях нирок з ротової порожнини пахне аміаком. При проблемах з печінкою виникає солодкуватий запах. Якщо кішка захворіла на цукровий діабет, з рота буде пахнути ацетоном. Сильний гнильний запах говорить про виниклі проблеми з кишечником або шлунком вихованця.

У молодих тварин до одного року проблеми з запахом зустрічаються рідко і найімовірніше пов`язані з неправильним прикусом, чужорідним тілом або травмою в ротовій порожнині.

У вихованців середнього віку до дев`яти років часто відбувається відкладення зубного каменю, яке може привести навіть до втрати зуба і ушкодженню ясен.

Кішки похилого віку старше дев`яти років мають виражений ризик захворювань внутрішніх органів, пухлин, які можуть призводити і до неприємного запаху з ротової порожнини. Характерною ознакою хвороб може стати надмірне споживання води, на що власнику необхідно звертати особливу увагу.

У будь-якому випадку, самостійно допомогти вихованцеві неможливо, і потрібно якомога швидше звернутися в клинку. Лікування повністю залежить від поставленого ветеринаром діагнозу.

При підозрі на патологію лікар проведе аналізи і призначить медикаментозне або хірургічне лікування.