Права і обов`язки батьків

Народження дитини - безумовно, важливе і поворотна подія для кожної сім`ї. Але крім емоційного, ця подія має значення ще й державне, адже на світ з`являється новий громадянин країни, життя якого так само, як і всіх інших, повинна регулюватися відповідними законами. Основні моменти, що стосуються забезпечення життєдіяльності дитини до досягнення нею самостійності регулюються низкою законодавчих документів, в числі яких Сімейний кодекс, в якому прописані права та всілякі обов`язки батьків.

Проаналізувавши документ, можна виділити основні положення, які внесуть ясність у розуміння суті визначення прав і різних обов`язків батьків по відношенню до дітей, а також механізми регуляції їх дотримання та реалізації.

Підстави для визначення дитячо-батьківських правових відносин

Мати пов`язана з дитиною кровними узами, тому після народження дитини вона автоматично наділяється усіма відповідними правами та обов`язками і повинна їх дотримуватися.
Батько визначається в залежності від сімейного стану матері. Якщо жінка заміжня, діє «презумпція батьківства», тобто татом дитини вважається її чоловік.
Якщо жінка незаміжня, батьком дитини реєструється чоловік, який виявив бажання і подав відповідну заяву в ЗАГС.
У випадках відмови батька дитини визнати цей факт і, як наслідку, взяти на себе обов`язки щодо її виховання та утримання, мати має права домагатися визнання батьківства через суд, надавши докази і пройшовши експертизу.
Якщо батьки були одружені, але розлучилися, батьком дитини може бути визнаний колишній чоловік в разі, якщо дитина народився не пізніше, ніж через 300 днів після розірвання шлюбу.

Права і обов`язки батьків перед дітьми

виховання дитини є не тільки невід`ємним обов`язком, а й безумовним правом;
батьки зобов`язані утримувати своїх дітей матеріально;
батьки несуть відповідальність за здоров`я та безпеку своїх дітей;
батьки зобов`язані прищеплювати дитині основні норми моралі, моральності і права, що діють в суспільстві;
батьки зобов`язані забезпечити своїй дитині отримання повної середньої освіти і в зв`язку з цим мають право на вибір шкільного установи, спираючись при цьому на думку і бажання дитини;
батьки не можуть реалізувати свої права і обов`язки на шкоду дитині, тобто, користуючись своїм становищем наносити йому фізичний і психологічний збиток;
якщо батьки не живуть разом, цей факт не знімає з них необхідності продовжувати виконувати обов`язки батьків по вихованню дітей;
окремо живуть батьки також мають право на взаємодію та спілкування зі своєю дитиною і, якщо інша сторона намагається їх в цьому обмежити, вони можуть відстояти свої права в суді і домогтися офіційного рішення компетентних органів.

Відповідно до законів про обов`язки і права батьків, вони зобов`язані їх дотримуватися і виконувати до тих пір, поки дитина не буде визнаний окремою цілком самостійною особою. Це можливо в наступних випадках:

досягнення дитиною офіційного повноліття, тобто конкретного віку 18 років;

в разі, якщо дитина ще не досяг вищезазначеного віку, але з дозволу батьків вже вступив в законний шлюб;
в разі, якщо дитина достроково в 16 років визнаний абсолютно самостійним - у разі емансипації.

По ряду причин, також певних законодавчо, наприклад, через недієздатність або злісного невиконання своїх обов`язків, батьки або один з них можуть бути позбавлені прав на дитину. В такому випадку вони не можуть спілкуватися з дитиною, виховувати його, впливати. Але від обов`язків забезпечувати дитину матеріально цей факт їх не звільняє.