Найбрудніша річка в світі

Давно вже не секрет, що більшість видів людської діяльності руйнівно діє на навколишнє середовище. За бажання жити в комфортних умовах людство розплачується брудним повітрям і отруєними водоймами. Як це не прикро, але за останні сто років, які ознаменувалися небувалим піднесенням різних сфер виробництва, люди зруйнували більше природних ресурсів, ніж за всю попередню історію свого існування. Сьогодні запрошуємо вас у віртуальну екскурсію по найбруднішою річці на планеті, яку тільки можна собі уявити - річці Цітарум, що протікає на заході Індонезії.

Річка Цітарум, Індонезія

Важко в це повірити, але ще якихось пів-століття тому річку Цітарум ніхто б не посмів назвати найбруднішою в світі. Вона спокійно несла свої води по території Західної Яви, будучи джерелом існування для всіх навколишніх жителів. Основним способом для місцевого населення заробити на життя була рибна ловля і вирощування рису, вода для якого також надходила з Цітарум. Річка була настільки повноводною, що на озері Сагулінг, яке вона живить, французькі інженери змогли навіть побудувати найбільшу в Індонезії гідроелектростанцію.

Але наступив в 80-роки минулого століття підйом промисловості поставив хрест на екологічне благополуччя всього басейну річки Цітарум. На берегах річки як гриби після дощу з`явилися понад 500 різних промислових підприємств, кожне з яких всі свої відходи відправляє прямо в річку.

Незважаючи на досить швидкий розвиток промисловості, в плані санітарних умов Індонезія була і залишається на самому нижчому щаблі. Тому тут навіть мови не йде ні про централізованому вивезенні та утилізації побутових відходів, ні про прокладання каналізації і будівлі очисних споруд. Всі вони без розбору відправляються в води річки Цітарум.

Сьогодні стан річки Цітарум можна без жодного перебільшення можна назвати критичним. Людина без спеціальної підготовки сьогодні навряд чи зможе здогадатися, що під купами всілякого мотлоху взагалі ховається річка. Лише повільно пропливають по величезних купах гниючих відходів легкі човни, можуть навести на думку, що там внизу - вода.

З урахуванням обставин, що склалися більшість місцевих жителів змінило спеціалізацію. Тепер основним джерелом доходу для них служить не рибалка, а викинуті в річку предмети. Щоранку на плавучу смітник оговтуються місцеві чоловіки і підлітки, в надії, що їх улов буде вдалим, і знайдені речі можна буде відмити і продати. Іноді їм щастить, і полювання на сміття приносить близько 1,5-2 фунтів в тиждень. У більшості ж випадків пошук скарбів призводить до важких хвороб, а нерідко і до смерті добувача.

Але навіть ті з місцевих жителів, хто може собі дозволити не збирати відходи, повністю не позбавлені ризику захворіти. Вся справа в тому, що незважаючи на зашкалює вміст шкідливих речовин, Цітарум, як і раніше, залишається єдиним джерелом питної води для всіх навколишніх населених пунктів. Тобто місцеві жителі змушені готувати їжу і пити воду практично зі смітника.

Більше 5 років тому Азіатський банк розвитку виділив на справу очищення Цітарум понад 500 мільйонів північноамериканських доларів. Але, незважаючи на настільки потужне грошове вливання, берега Цітарум до цього дня ховаються під купами сміття. Екологи пророкують, що найближчим часом сміття настільки обмельчіт річку, що припинить роботу і харчується від неї ГРЕС. Бути може тоді, після закриття стоять на берегах Цітарум підприємств, ситуація хоч трохи, але виправиться.