Подорожник - лікувальні властивості

подорожник - лікарська рослина сімейства подорожникових (Plantaginaceae), до якого входить понад 250 видів. У статті піде мова про подорожник великий, він же подорожник лікарський, семіжільнік, порезнік, чиряків трава. Латинська назва утворена від «планта» (підошва) і «Агер» (рухати), так як листя подорожника нагадують слід ноги. Російське ж назва вказує на переважні місця зростання, оскільки ця невибаглива рослина дуже часто зустрічається у дороги, на пустирях, узліссях, берегах водойм, біля житла.

Цілющі властивості подорожника

Серед різноманітних, визнаних не тільки народної, а й офіційною медициною лікувальних рослин подорожник займає почесне місце. Спробуємо розібратися, чим же подорожник так корисний.

Виявляється, в його листі містяться глікозид рінатін, гіркі і дубильні речовини, каротин, провітамін А, вітаміни С і К, лимонна кислота. Саме ці діючі речовини визначають лікувальні властивості подорожника і його вплив на організм людини.

У медицині подорожник рекомендують при лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту, рідше - при анемії, захворюваннях судинної і дихальної системи. У засобах народної медицини упор найчастіше роблять на протизапальні і дубящие властивості подорожника.

Речовини, що містяться в листі подорожника, служать противиразковим засобом і позитивно впливають на обмін холестерину, володіють протизапальними і антисептичними властивостями, ефективні при ранових інфекціях, стафілокок, кишкову і синьогнійної палички.

лікування подорожником

Подорожник широко застосовують при лікуванні різних захворювань. Використовують листя в чистому вигляді, насіння, сік, настій, спеціально приготовлений сироп і спиртову настойку подорожника. Для приготування настою 2 столові ложки висушеної сировини заливають склянкою окропу і настоюють не менше 6 годин.

Сік подорожника віджимають зі свіжого листя, попередньо їх промивши і обшпаривши. Після чого сировину пропускають через м`ясорубку, а з отриманої маси віджимають сік.

Подорожник в медицині

Подорожник при інфекціях. У разі ран та зовнішніх запальних процесів часто використовують листя подорожника, які попередньо промивають, надрізають ножем і накладають на рану, примотавши бинтом. Для промивання ран можна використовувати настій подорожника. При запаленнях рогівки використовують сік подорожника, розведений в пропорції 1: 2 (у випадку загрози стафілококової і стрептококової інфекції), або 1: 4 (при підозрі на синьогнійну паличку).
подорожник при гастриті. Використовується настій подорожника, який потрібно пити по третині склянки за півгодини до їди. Також можна приймати сік подорожника по одній столовій ложці за тією ж схемою. Курс лікування становить 1-1,5 місяця.
Подорожник при простудних захворюваннях. при бронхітах, трахеїтах, ларингіті особливо ефективною вважається суміш подорожника з медом. Три столові ложки листя заливають склянкою окропу і доводять до кипіння, після чого суміш остуджують і додають 3 столові ложки меду. Приймають отриману суміш по 1 чайній ложці, починаючи від 4-5 разів, і закінчуючи прийомом щогодини при особливо сильних приступах кашлю.
Подорожник при безплідді. В даному випадку використовується відвар з насіння подорожника. Столову ложку насіння заливають склянкою окропу і варять 5 хвилин на маленькому вогні, після чого відвар остуджують і приймають по 2 столові ложки 4 рази на день.

Протипоказання до застосування

Як і у будь-якого препарату, крім численних корисних властивостей, є і протипоказання до застосування подорожника. Окрім індивідуального несприйняття, подорожник не призначають при окремих видах виразок шлунка, при підвищеній кислотності, при схильності до тромбозів, підвищеному згортанні крові. Тривалий прийом препаратів з подорожника сам по собі може підвищити згортання крові і посилити схильність до утворення тромбів.