Лінкоміцин

Бактеріальні інфекції іноді буває складно вилікувати за допомогою прийому антибіотиків всередину. У таких випадках протимікробні засоби призначаються в формі розчинів. Досить популярний такий антибактеріальний препарат як Линкомицин - уколи цими ліками забезпечують проникнення активного інгредієнта безпосередньо в кров, а також максимально швидке досягнення вогнища запалення.

Показання до застосування уколів Лінкоміцину

Спектр дії однойменного активного інгредієнта не дуже широкий. Линкомицин ефективний відносно більшості грампозитивних аеробних і деяких анаеробних мікроорганізмів. Однак до нього стійкі майже всі відомі гриби, віруси, грамнегативні бактерії, найпростіші.

У відповідності зі спектром активності, Линкомицин призначається для лікування запальних інфекційних захворювань, які викликані чутливими до нього мікроорганізмами, включаючи:

септичний ендокардит;
пневмонію;
абсцес легені;
сепсис;
емпіему плеври;
остеомієліт;
ранові інфекції.

Іноді розглядається антибіотик використовується як резерв при хворобах, спровокованих грампозитивними мікробами, що мають стійкість до інших антибактеріальних засобів, в тому числі пеніциліну.

Варто зауважити, що в окремих випадках тяжкого перебігу отоларінгологічних захворювань теж можуть бути призначені представлені ін`єкції. Так, уколи Лінкоміцину виконуються при гаймориті і інших синуситах, гострих фарингітах. Курс терапії зазвичай не перевищує 5-7 днів, у виняткових ситуаціях продовжується на строк до 2-х тижнів.

Спосіб застосування уколів Лінкоміцину і протипоказання

Описуваний розчин можна вводити внутрішньом`язово і внутрішньовенно.

У першому випадку разова доза для дорослих становить 600 мг. Частота ін`єкцій призначається індивідуально, 1 або 2 рази на день. При важких станах добова доза може бути підвищена до 2,4 г (3 уколи за 24 години).

Внутрішньовенне введення дозволяється виключно крапельним методом, але тільки після розведення 2 мл Лінкоміцину в 250 мл хлориду натрію.

Протипоказаннями до використання даного медикаменту служать:

лактація і вагітність;
підвищена сприйнятливість по відношенню до лінкоміцину та кліндаміцину;
порушення функцій нирок;
патології печінки;
ранній дитячий вік.

Уколи Лінкоміцину в стоматології

Близько 30 років тому розглянутий антибіотик почали застосовувати в терапії пародонтозу. Це обгрунтовувалося здатністю Лінкоміцину швидко знімати запалення, обмежувати поширення інфекції і купірувати больовий синдром.

Для початку важливо помітити, що в сучасній стоматологічній практиці такого діагнозу як «пародонтоз» не існує, це поняття було замінено більш точним і коректним назвою «пародонтит».

Крім того, ефективність представленого антибіотика в стоматології була давно спростована. Навіть підвищена добова доза Лінкоміцину після уколу в ясна досягає вогнища запалення з такою ж швидкістю, як і при внутрішньом`язовому або внутрішньовенному введенні без втрати значень максимальної концентрації. Також було виявлено, що антибактеріальний препарат допомагає тимчасово усунути тільки симптоми пародонтиту, але аж ніяк не впливає на линкомицин уколи справжню причину захворювання - зубний наліт і камінь.

На жаль, описана застаріла методика досі практикується деякими стоматологами. Пацієнти часто скаржаться, що після уколу Лінкоміцину в ясна опухла щока, болять довколишні тканини і мову, сусідні зуби. Всі перераховані неприємні явища являють собою побічні ефекти абсолютно непотрібної процедури, які можуть і не зникнути самостійно, а значно погіршити перебіг пародонтиту.

Таким чином, ні в якому разі не слід погоджуватися на курс ін`єкцій Лінкоміцину в ясна. Краще змінити стоматолога і отримати адекватну медичну допомогу.