Сечовипускальний канал у жінок

Сечовипускальний канал являє собою продовження сечового міхура. Саме в області переходу міхура в уретру розташоване внутрішнє отвір уретри. Закінчується дана структура зовнішнім отвором сечівника, яке розташоване поблизу входу в піхву.

Анатомія сечівника

У жінок анатомічна будова сечівника характеризується деякими відмінностями від уретри чоловіків. Жіночий сечівник можна порівняти з короткою трубкою. Відомо, що цей орган значно коротше і більше в діаметрі, ніж у чоловіків.

Уретра має злегка вигнуту кзади форму. Тому відбувається тісне зіткнення з передньою стінкою піхви. Саме завдяки таким особливостям будови жіночого сечівника при запальних захворюваннях піхви нерідко розвиваються дизуричні розлади. І, навпаки, при запаленні в уретрі спостерігається відчуття різкої хворобливості і дискомфорт під час інтимної близькості. До того ж збудник інфекції може переходити з піхви в уретру.

Стінка уретри утворена нижчепереліченими шарами:

Слизова оболонка, яка формує складки і в ній розташовані залози.
М`язова оболонка утворена пучками м`язових волокон. Круговий напрямок волокон в області внутрішнього отвору формують мимовільний сфінктер сечівника, а в місці проходження уретри через м`язи тазового дна утворюється довільний сфінктер.

Функцій сечівника трохи. Головна і єдина задача уретри - це виведення сечі з організму.

Захворювання та патологічні стани сечівника

У жінок все хвороби сечівника можна поділити на такі групи:

Запальні захворювання.
Вроджені дефекти будови уретри.
Функціональні порушення нервово-м`язової регуляції.
стриктура уретри.
Доброякісні новоутворення (в цю групу можна віднести парауретральние кісти, поліпи).
Рак.

Запалення слизової оболонки носить назву уретрит. Причиною даного стану є хвороботворні мікроорганізми, які потрапляють в уретру. Симптоми можуть змінюватися в залежності від активності патологічного процесу. Найбільш характерними будуть біль, відчуття печіння і прискорене сечовипускання.

При раку в доповненні до різкої хворобливості і дизуричні явищ спостерігаються кровотечі з сечовипускального каналу.

Пошкодження сфінктерного апарату уретри і порушення нервово-м`язової регуляції призводить до розвитку нетримання сечі.

Аномалії сечівника зустрічаються рідко. Але все ж необхідно пам`ятати про можливе їх існування. До них відносять:

вроджені перегородки, розташовані в просвіті уретри;
вроджене зрощення сечівника (стан вимагає оперативного втручання в перші дні після народження);

вроджені ділянки звуження сечовипускального каналу;
подвоєння уретри;
дивертикул;
кіста сечівника.

Окремо варто згадати зміни, що відбуваються з сечівником у жінок в нормі. У дитячому віці сечовипускальний канал широкий (близько 3 см), але в міру розвитку діаметр його просвіту зменшується до 1см. Формування сфінктерів закінчується лише до 12 років. До віковим особливостям сечівника слід віднести зворотний розвиток і атрофію парауретральних залоз. Ці залози здатні секретувати речовини, що захищають уретру від попадання мікроорганізмів.