"Неконтактний дитина" - як навчити дружити?

Деяких мам дуже задовольняє, коли їхні діти не тягнуть гуляти на вулицю, а вважають за краще сидіти з нею вдома і спокійно грати зі своїми іграшками або дивитися телевізор. Але коли вони потрапляють на дитячий майданчик з великою кількістю дітей, то намагаються уникати спілкування з ними і тільки притискаються до мами, в пошуках захисту від цієї дитячої натовпу. Таке відчуження і небажання спілкуватися з іншими людьми називається знеконтактність і є ознакою наявності проблем у вихованні або психологічному розвитку дитини.

Для вирішення проблеми, спочатку слід з`ясувати причину, так як їх може бути кілька:

• особливість характеру;
• нездорова психологічна обстановка в сім`ї (алкоголізм батьків, розпад сім`ї, протиріччя у вихованні між членами сім`ї);
• почуття неповноцінності при наявності фізичних або мовних дефектів;
• невропатія - вроджена дитяча нервовість;
• брак любові і уваги, підвищені вимоги з боку батьків;
• відсутність досвіду спілкування;
• нервово-психічні захворювання, такі як епілепсія, шизофренія, ранній дитячий аутизм;
• формування залежності дитини від батьків, залякування чужими людьми.

Тому, якщо ви помітили, що ваша дитина цурається інших людей, слід сходити на обстеження до фахівців: логопеда, психолога або психоневролога. У разі, якщо з психологічним розвитком дитини все в порядку, батьки, з`ясувавши причину неконтактності, можуть допомогти йому навчитися встановлювати контакт і дружити.

Як допомогти неконтактні дитині?

• розширте свій і дитячий коло спілкування;
• відвідуйте нові місця (краще починати з небагатолюдних);
• частіше хваліть дитину за успіхи, особливо при комусь;
• створюйте ситуації успіху: спочатку дайте досить легке завдання і після успішного його виконання, дайте подібне, але складніше, обов`язково підтримайте його на початку;
• підштовхніть дитини до знайомства, для початку познайомивши його самі з кимось, краще для цього виїхати на природу з родиною, де є діти одного віку з вашим;
• нарощуйте кількість друзів дитини поступово: спочатку буде досить і 2-3;
• навчіть свою дитину грати: поясніть йому правила спочатку нескладних колективних ігор, пограйте з ним самі, щоб дитина стала впевнено себе в них відчувати;
• організуйте на майданчику гру (обов`язково з правилами добре відомими вашій дитині) з усіма дітьми, для першого разу ваша участь в грі обов`язково, на наступний день ви вже станьте просто спостерігачем і контролюйте гру з боку;
• розвивайте ті види діяльності, в яких ваш малюк успішний (малювання, їзда на велосипеді, біг, гра в м`яч);
• знайдіть однодумців його захоплень, наприклад: запишіться на гурток;
• на початковому етапі не залишайте дитину одну з однолітками: захищайте і допомагайте йому дуже акуратно, ненав`язливо;
• запрошуйте дітей в гості, організуйте для них розваги, ігри та частування, коли дитина буде відчувати з ними себе розкуто можна почати ходити самим в гості;

• відрегулюйте відносини в родині, це можна зробити, звернувшись до сімейного психолога;
• організовуйте спілкування з дітьми різного віку.

Найголовніше робіть це все поступово, уважно спостерігаючи за емоційним станом своєї дитини, і при перших же проявах дискомфорту, зробіть зупинку.

Чим раніше почати вирішувати проблему неконтактності, тим легше це буде проходити і для вас, і для вашої дитини. Але обов`язковою умовою успішного вирішення, є створення в родині атмосфери любові, поваги, розуміння і прийняття дітей такими, якими вони є.