Український народний костюм

Костюм в українському стилі у більшості з нас асоціюється з віночком і стрічками, коралами і вишиванкою, широкими козацькими шароварами, заправленими в м`які шкіряні чобітки. І частка істини в такому поданні, звичайно ж, є. Але насправді український народний костюм - явище набагато більш складне і багатогранне. Він примудрився об`єднати в собі широту і щирість слов`янської душі, пристрасть східних народів до яскравих фарб і прикрас, і навіть нотку вишуканої елегантності, властивої європейським сусідам. Історія українського народного костюма бере свій початок з глибокої давнини, коли слов`янські племена Придніпров`я ще не об`єдналися під егідою Київської Русі (саме з тих пір зберігся звичай носити сорочку-вишиванку без додаткової верхнього одягу) і продовжувала своє становлення аж до 19 століття.

Чоловік український народний костюм - опис

Основою чоловічого костюма виступає вишита сорочка. Але на відміну від російської косоворотки розріз на українській вишиванці розташовувався по центру. У різних регіонах закріпилися різні варіанти оформлення верху сорочки: на півдні горловина збиралася дрібними складками і оформлялася тасьмою, в центральних регіонах більш поширений був варіант з вузьким вортнік-стійкою, прикрашеним вишивкою, а для західних - більш характерний був (також вишитий) відкладний комір. Сорочку українці заправляли в шаровари. У західних областях штани були досить вузькими і низом мали відвороти, прикрашені вишивкою. В інших районах штани були більш просторими, збиралися дрібними складками і додатково фіксувалися широким кольоровим поясом. Козаки нерідко дошивали між штанин прямокутний шматок тканини - матню, що забезпечувало свободу рухів у бойовому гопаку. В якості верхнього одягу використовували сувої з сірого або іншого темного сукна, а взимку - кожухи з овчини.

Жіночий український народний костюм

Жіноча сорочка була довшою чоловічий сорочки і обов`язково прикрашалися вишивкою не тільки на горловині та манжетах, але і по подолу. Український народний костюм для дівчини припускав носіння сорочки без верхнього одягу. Сорочка, як правило, складалася з двох частин, при цьому нижня (підтичка) шився з більш грубої тканини. Цілісні сорочки (додільні) вважалися святковим одягом. Заміжній жінці належало не тільки покривати голову хусткою, а й доповнювати свій наряд поясним одягом. Малося три її різновиди: дерга (робочий одяг, зшитий з темної тканини до 3 м шириною) - її прийнято було збирати в пишні складки ззаду. Запаска - поясний одяг на зав`язках, що складається із задньої (ширшої і темної) і передньої частини. І третій, святковий варіант - плахта. За старих часів шився з шовку або парчі, пізніше поширення набула вовняна плахта з вишитим вовняними ж нитками картатим малюнком.

Народні костюми України мали відмінні регіональні особливості. Наприклад, для південних областей характерною була більш відкрита горловина сорочки і яскрава вишивка з використанням червоного, жовтого, зеленого кольорів. У центральних регіонах набула поширення чорно-червона колірна гамма. Хоча на Полтавщині досі популярна напрочуд гарна вишивка білим по білому, а на Черкащині, через яку проходив «чорний шлях» (по ньому гнали на південь сповнений) була поширена вишивка чорним по білому.

Як бачимо, в народному костюмі знайшли своє втілення не тільки характер і талант українського народу, а й його історія. Тому і ставлення до нього на Україні особливе - костюм в українському народному стилі, або хоча б вишиванку сьогодні має у себе чи не кожна українська сім`я.