акцентуація характеру

Акцентуація характеру являє собою найскладніший тип норми на межі психічного захворювання, що характеризується негармонійним розвитком особистості: одні риси будуть надмірно виражені і загострені, а інші - занадто пригнічені. Поняття акцентуації характеру в психології розроблялося як «акцентована особистість», але пізніше було звужене до зазначеного варіанту.

Акцентуації характеру особистості: стадії

В ході діагностики акцентуацій характеру виділяють два види акцентуацій, які відрізняються за ступенем вираженості:

Прихована акцентуація. Це звичайний варіант, при якому негативні риси характеру дають знати про себе лише в окремих, важких ситуаціях, при тому що в звичайному житті людина може бути цілком адекватний.
Явна акцентуація. Це явище являє собою прикордонний варіант норми. В такому випадку зазвичай протягом усього життя людини практично в будь-якій ситуації можна відзначити прояв проблемних рис характеру. Яскраво виражена акцентуація в побуті звичайно зветься «психопат».

Така загальна характеристика акцентуацій характеру дозволяє розмежувати поняття і дати більш правильну оцінку стану людини.

Акцентуації характеру і психопатії

Існують особливі критерії, що дозволяють відрізнити акцентуацію характеру людини як межу норми від патології. Їх всього три:

Характер називають паталогическим, якщо він стабільний і практично не змінюється протягом життя.
Ступінь негативних проявів характеру також дуже важлива для діагностики. Якщо у людини психопатія, то одні і ті ж негативні риси він виявляє скрізь, і на роботі, і вдома, і в близькому колі, і серед незнайомих людей. Якщо ж людина змінюється в залежності від умов, то мова йде саме про особливості акцентуації характеру.
Найбільш яскрава ознака - це виникнення труднощів з-з характеру як у самої людини, так і у його оточують. Якщо риси не заважають соціальної адаптації, то мова йде не про психопатії, а про акцентуації.

Такі ознаки дозволяють розмежувати поняття і визначити, чи є характер нормою чи ні.

Основні акцентуації характеру

Розглянемо деякі основні види акцентуацій, які є досить поширеними:

Гіпертимічні (гіперактивний). Завжди піднесений настрій, енергійний, самостійний, не реагує на зауваження, втрачає грань дозволеного.
Дистимічний. Завжди поганий настрій, замкнутий, песимістичний, тяготиться гучним суспільством.
Циклоїдний. Нестабільний - то товариський, то замкнутий.
Емотивний (емоційний). Надмірна чутливість, сильно переживає через дрібниці, надмірно чутливий до зауважень.
Демонстративний. Демонстративна акцентуація характеру змушує людей будь-яку ціну домагатися уваги, будь то сльози, істерики або хвороби.
Збудливий. Зайва дратівливість, занудство, похмурість, агресивність, періодична улесливість (це маскування). Схильність до хамства, лайки і конфліктів.
Застревающий. Людина, що живе минулими образами, незговірливий, влаштовує затяжні сварки.
Педантичний. Це яскраве занудство, що виявляється у всіх формах- вимагає граничного порядку в усьому.
Тривожний (психастенический). Постійні тривоги і побоювання, боязкість, нерішучість і невпевненість в собі.
Екзальтований (лабільний). Зайве мінливе настрій, відволікання, влюбчивость, нездатність зосередитися.
Інтровертований (шизоїдний, аутистический). Замкнутість, холодне ставлення до близьких і оточуючих.
Екстравертований (конформний). Балакучість, несамостійність, прагнення бути як усі.