самовизначення особистості

Поняття самовизначення особистості, перш за все, включає в себе здатність людини відстоювати свою точку зору або позицію в ситуаціях, що вимагають відступу від заздалегідь встановлених правил, особливо, якщо дії, яких від нього чекають, суперечать його морально-етичним принципам. По суті, мова тут йде про розстановку пріоритетів в цінностях і якщо людина не в змозі піти наперекір громадській думці або встановленим стереотипам, навіть якщо вони йдуть в розріз з його уявленнями про «чорному і білому», то в наявності повна або часткова відсутність морального самовизначення особистості.

Стратити не можна помилувати

Щоб простіше було все зрозуміти, розглянемо приклад відомої фрази «Стратити не можна помилувати». Уявіть, що вам довірили вирішувати долю небезпечного злочинця, що представляє велику загрозу для суспільства і тільки від вас залежить чи буде він жити далі чи ні. Де ви поставите кому? Чи будете ви виходити з того, що життя будь-якої людини священна або ж візьмете до уваги кількість жертв вбивці і не хочете піддавати ризику інших людей, йдучи на поводу у прихильників смертної кари і супротивників довічного ув`язнення, хоча вам самим така думка до вподоби? Чи зможете переступити через власні поняття про мораль? Якщо так, то у вас проблеми з ціннісним самовизначенням особистості, яке по суті своїй є однією з форм взаємодії окремо взятого індивіда з суспільством.

Сила чи слабкість?

Психологія самовизначення особистості - це неймовірно складна структура, що включає в себе всі процеси розвитку особистості і фактори на нього впливають. Тут все грає роль: і наявний життєвий досвід, і середовище, в якому людина виховувалася, і придбані психологічні характеристики. Зазвичай здатність індивіда до відстоювання своєї позиції виражається у всіх трьох видах самовизначення особистості, а саме:

У ставленні до своєї професійної діяльності.
У ставленні до прийнятим в суспільстві канонам.
У визначенні змісту та основних цілей власного життя.

Статистика показує, що якщо людина має яскраво вираженими моральне самопределеніе особистості лідерськими якостями і не страждає комплексом неповноцінності, то він зазвичай не відчуває ніяких проблем із самовизначенням і самореалізацією особистості. А ось у разі невпевненою в собі персони, особливо часто піддавалася нападкам з боку оточення в дитинстві і в підлітковому віці, здатність зробити вибір, не озираючись на існуючі в соціумі стереотипи або на тиск інших точок зору, вже ставиться під питання.

У будь-якому випадку, самовизначення особистості не є виключно суб`єктивною характеристикою окремо взятої людини. Воно цілком спрямоване до зовнішнього світу, націлене на взаємодію з суспільством і як наслідок, грає істотну роль у визначенні вектора його розвитку.