хронічний отит

У холодну пору року запальні захворювання ЛОР-органів дуже поширені. Одне з них - хронічний отит, який загострюється, як правило, взимку і при епідеміях вірусних інфекцій. Якщо не займатися лікуванням патології, можуть розвинутися серйозні ускладнення, чреваті частковою або повною втратою слуху.

Симптоми хронічного отиту

Вже згадана хвороба має місце при неправильному лікуванні гострої форми або його відсутності. Отит характеризується поступовим руйнуванням (перфорацією) барабанної перетинки, яке призводить до погіршення гостроти слуху. Через повільне прогресування недуги хворі звикають до виділень з вуха і практично не помічають патологію, так як інших клінічних проявів у неї немає. Звернення до отоларинголога відбувається вже на пізній стадії, коли слух майже повністю пропадає.

Лікування хронічного отиту середнього вуха

Перед початком терапії досліджуються виділення з хворої раковини, ідентифікується збудник запалення і його чутливість до антибіотичних препаратів.

Хронічний гнійний середній отит добре піддається лікуванню такими місцевими засобами:

розчин мірамістину;
Отофа;
Данцев;
розчин диоксидина;
ціпромед;
Нормакс;
Комбини Дуо (комбінація кортикостероїдів та антибіотиків).

У важких формах призначаються гормональні розчини гідрокортизону або дексаметазону для швидкої зупинки запального процесу.

Варто відзначити, що хронічний отит часто поєднується з іншими захворюваннями ЛОР-органів, особливо носових пазух - гайморит, синусит, фронтитом, викривленням перегородки. При наявності перелічених хвороб необхідно проводити паралельну терапію даної патології та супутніх недуг, щоб уникнути повторного взаємного інфікування.

У рідкісних випадках потрібне хірургічне втручання. Операція призначається при неефективності консервативного хронічний отит симптоми медикаментозного лікування або швидкої прогресії захворювання (втрата слуху). Сучасні лікарі використовують такі хірургічні підходи:

ендауральний;
комбінований;
інтрамеатальний;
завушний.

Правильно виконана операція дозволяє повністю зберегти структуру середнього вуха, уникнути характерних ушкоджень барабанної перетинки і подальшого рубцювання тканини, деформації слухового проходу і інших ускладнень.