Гнійний отит у дитини
Дуже часто в ході простудного захворювання у дитини може розвинутися таке ускладнення, як отит - запалення вуха. Він може бути двох видів:
- катаральний;
- гнійний.
Найбільшу небезпеку становить гнійний отит. Діти до трьох років частіше схильні до саме гнійної формі протікання захворювання, у них частіше відзначаються рецидиви.
Отит з`являється в результаті попадання інфекції в область барабанної перетинки через слухову трубу, при цьому відзначається запалення слизової оболонки слухової труби. Так як вуха - парний орган, відповідно гнійний отит за місцем протікання може бути двостороннім і одностороннім (праве або ліве вухо).
Отит у дитини: причини
У віці до одного року найчастіше у дитини відзначається саме двосторонній гнійний отит (90% випадків). Але вже до двох років показники знижуються в два рази в силу розвитку слухового апарату дитини.
Оскільки у немовляти слизова тканина середнього вуха відрізняється крихкістю і драглисте, то вона більш уразлива і частіше схильна до вірусних та бактеріальних інфекцій, в результаті яких і розвивається гнійний отит.
Товщина барабанної перетинки забезпечує підвищену скупчення гною, в результаті чого мимовільний розрив перетинки відбувається досить рідко.
При двосторонньому отиті больові відчуття можуть бути не тільки в області вуха, а й віддавати в зуби, віскі.
Гнійний отит у дитини: симптоми
У новонародженої дитини відзначаються такі симптоми:
- примхливість;
- плаксивість;
- відмова від грудного вигодовування, оскільки смоктання сприяє посиленню больових відчуттів;
- пронизливий крин;
- занепокоєння;
- блювота, нудота;
- під час годування малюк постійно мотає головою;
- малюк намагається лягти на бік з того боку, де болить вушко.
У старшому віці у дітей можуть відзначатися наступні ознаки:
- слабкість;
- підвищена стомлюваність;
- сонливість;
- шкірні покриви мають блідий відтінок;
- закладеність вуха;
- часто відзначається підвищена температура тіла при гнійному отиті (до 40 градусів);
- можливі гнійно-слизові виділення з кров`ю.
Дитина старшого віку може відзначати у себе наявність больових відчуттів в області вуха.
Як лікувати гнійний отит у грудничка?
До візиту до лікаря можна допомогти малюкові полегшити біль за допомогою теплих компресів: необхідно взяти великий шматок вати і змочити теплою водою, прикласти до вуха дитини і одягнути чепчик. Не варто робити спиртові компреси.
Вушні краплі слід застосовувати тільки після призначення лікаря. Оскільки самолікування може погіршити ситуацію. У домашніх умовах можна використовувати підручні засоби для зниження температури тіла. При цьому перевагу варто віддавати ректальним свічок.
Гнійний отит у дитини: лікування
Більшість батьків схиляються до думки, що в разі захворювання вуха досить просто прокапали дитині краплі. Однак не варто відкладати візит до лікаря, оскільки при зовнішньому огляді не видно, в якому стані знаходиться слуховий апарат і який ступінь прояву отиту. Від цього залежить правильно підібраний курс лікування і успішний результат захворювання.
Як засоби місцевого лікування призначають вушні краплі отипакс, отинум, сонопакс.
В особливо запущених випадках проводять прокол барабанної перетинки (парацентез).
Ефективно проведення таких фізіотерапевтичних процедур як солюск і УВЧ.
Паралельно при гнійному отиті лікар призначає антибіотики (ампіцилін, цефалоспорини).
Для виключення симптомів інтоксикації проводять внутрішньовенні вливання фізрозчином і глюкозою.
Для зниження температури тіла призначають парацетамол, цефекон, ібупрофен.
Під час захворювання дитини важливо збільшити кількість споживаної рідини, що також буде сприяти поліпшенню загального соматичного стану дитини.
У разі занедбаності гнійного отиту у дитини, можливо, що може знадобитися прокол барабанної перетинки для того, щоб з вуха вийшов накопичився гнійний секрет. В такому випадку прокол може привести до серйозних порушень слуху або повної його втрати.
Ускладнення гнійного отиту
Якщо гнійний отит не лікувати, то інфекційний процес буде протікати далі і викликати такі серйозні захворювання як менінгіт, мастоїдит, фізіологічні порушення роботи серця, легенів, нирок та інших життєво важливих органів.