Мононуклеоз у дітей

Інфекційний мононуклеоз, що спостерігається найчастіше у дітей, може називатися також, як залозиста лихоманка, моноцитарна ангіна. Дане захворювання характеризується, перш за все, тим, що на клітинному рівні у малюка відбувається зміна складу кровоносних судин. При цьому варто відзначити, що практично завжди при такому порушенні страждають органи-мішені: лімфатичні вузли, печінка, селезінка, мигдалики.

Мононуклеоз у дітей - що за хвороба?

Необхідно відзначити, що малюки, яким ще немає і 2 років, досить рідко піддаються даному захворюванню. При цьому найбільш частіше до нього схильні діти 3-5 років, а також дорослі після 40 років.

Збудником мононуклеозу є вірус, який містить ДНК, що належить до сімейства герпесових. Зараження здорової людини відбувається при контакті з його носієм повітряно-крапельним шляхом. Трохи рідше спостерігається передача вірусу через предмети побуту, іграшки малюків. Саме такими способами і передається таке захворювання, як мононуклеоз у дітей.

Які основні прояви мононуклеозу?

Ознаки такого захворювання у дітей, як мононуклеоз, досить різноманітні і залежать від багатьох факторів. Так, в першу чергу, необхідно відзначити, що прояви хвороби безпосередньо залежать від локалізації збудника в організмі малюка. Прийнято виділяти 3 основні стадії мононуклеозу. Розглянемо їх по порядку.

Перший період захворювання, інкубаційний, може тривати від 1 до 8 тижнів. Як правило, в даний час мама нічого незвичайного у свою дитину не помічає, тобто захворювання ніяк себе не проявляє.

Після закінчення інкубаційного періоду настає гостра стадія захворювання. Саме в цей час батьки відзначають появу в їхньої дитини перших загальних ознак простудного захворювання. Так дитина стає млявим, з`являється апатія, слабкість, знижується апетит, аж до повної відмови від прийому їжі. Через нетривалий час відбувається підвищення температури тіла до субфебрильних цифр (38 і вище). Варто зазначити, що нерідко температура не збивається на протязі 3-4 діб або ж має хвильовий характер (періоди підйому змінюються короткою нормалізацією). Старші діти нерідко в даний період захворювання скаржаться на головний біль, больові відчуття в горлі. При огляді ротової порожнини відзначається гіперемія слизових оболонок.

Крім усього перерахованого вище, відбувається збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. Як правило, при цьому першими страждають підщелепні лімфовузли. В окремих випадках цей симптом може бути настільки виражений, що мами відзначає появу на шиї малюка утворень з куряче яйце. Тканина, розташована в носоглотці, при цьому також набрякає, в результаті чого батьки можуть помічати появу хропіння у малюка в нічний час, чого раніше не спостерігалося ніколи. Такі зміни також призводять до зміни голосу крихти - він стає хрипким, а в деяких випадках зовсім пропадає. Діти більш старшого віку намагаються зовсім не говорити, через сильного болю, і намагаються говорити з батьками жестами.

Третій період захворювання, відновлювальний, характеризується зникненням описаної вище симптоматики і нормалізацією самопочуття малюка.

Як проводиться лікування?

Перед тим як лікувати мононуклеоз у дітей, призначається комплексне обстеження. Діагноз ставиться на основі результатів проведених лабораторних досліджень.

терапевтичний процес при даного роду захворювання включає в себе наступні заходи:

• дотримання постільного режиму;
• проведення регулярної, вологого прибирання в кімнаті малюка;
• прохолодне, рясне пиття;
• вітамінотерапія;
• промивання порожнини носа і закопування судинозвужувальних крапель;
• полоскання рота розчином антисептика (Йодинол, Фурацилин), відваром ромашки;
• при лихоманці призначають жарознижуючі препарати.

В цілому ж процес лікування носить симптоматичний характер. Для боротьби з збудником призначають антибіотики.

Чим може бути небезпечний мононуклеоз, спостережуваний у дітей?

При перших же симптомах захворювання, мама повинна показати малюка педіатра. Це дозволить вчасно розпочати лікування та уникнути негативних наслідків мононуклеозу, які можуть виникнути у дітей. До таких відносять:

• асфіксія специфічного характеру - розвивається, як підсумок стенозу надгортанника (відбувається в результаті розростання лімфоїдної тканини глоткового кільця);
• енцефаліт (запалення оболонок мозку);
• менінгіт;
• тромбоцитопенія.

Відео: Інфекційний мононуклеоз у дітей

Відео: Мононуклеоз