Дифтерія - симптоми, причини хвороби, профілактика і лікування

Понад сто років тому вчені вперше познайомилися з таким поняттям, як дифтерія і з того моменту вони вже з`ясували причини, симптоми, профілактику і лікування цієї хвороби. При захворюванні у людини підвищується температура, з`являється запалення і світло-сірий наліт в місці проникнення відповідної бактерії (палички) в організм. Часто перебіг недуги надає важкі наслідки на серце, судини і нервову систему.

Симптоми, причини, лікування і профілактика дифтерії

Умовно симптоми захворювання діляться на: запалення в місці попадання інфекції і інтоксикацію. Запалення слизової можна виявити за такими ознаками:

почервоніння;
першіння, біль в горлі постійна і при ковтанні;
осиплість носа;
покашлювання.

Сірі плівки на місці інфікування починають з`являтися вже на другий день. При їхньому відділенні - тканини кровоточать. Через деякий час вони утворюються знову. Якщо недуга протікає у важкій формі, починається набряк найближчих тканин, аж до шиї і ключиць.

При розмноженні бактерій виділяється особлива речовина, що викликає симптоми інтоксикації:

нездужання і слабкість організму;
підвищена температура;
головний біль;
прискорене серцебиття і дихання;
сонливість.

Саме інтоксикація вважається найнебезпечнішою, оскільки вона викликає ускладнення аж до летального результату.

Лікування призначається, ґрунтуючись на причинах і симптомах дифтерії. Вони можуть бути різні:

Зараження від джерела інфекції - це можуть бути хворі, так і просто носії бактерій. Сам процес відбувається при спілкуванні або користуванні спільними предметами.
У разі одужання хоч і з`являється імунітет, він діє недовго. Тому є велика ймовірність заразитися повторно.
Спеціальна щеплення не може захистити від бактерій - вона робить перебіг дифтерії легкої, без будь-яких ускладнень.

Найпопулярнішим засобом для профілактики вважається вакцинація АКДС, яку потрібно проходити кожні десять років.

Фактори, що сприяють розвитку недуги:

вірусні інфекції, типу грипу або ГРВІ;
хронічні захворювання носоглотки і найближчих органів.

Методи лікування дифтерії

Лікування цього захворювання здійснюється в умовах стаціонарного відділення для інфікованих. Тривалість перебування пацієнта в клініці безпосередньо залежить від тяжкості недуги. В основному дифтерія лікується шляхом введення спеціальної сироватки, яка нейтралізує токсини. Дозування і кількість уколів залежить від тяжкості та різновиди захворювання. При токсичній формі дифтерії призначається лікування антибіотиками. В основному застосовуються препарати, засновані на пеніцилін, еритроміцин і цефалоспоринів.

Якщо безпосередньо постраждали дихальні органи, в палаті обов`язково необхідно часто провітрювати, додатково зволожувати повітря, а пацієнтові робити інгаляції спеціальними засобами.

При погіршенні ситуації нерідко призначаються еуфілін, салуретики і антигістамінні засоби. При розвитку гіпоксії необхідно специфічне лікування дифтерії. Так, наприклад, часто пропонується додаткова вентиляція легенів киснем. Дана процедура здійснюється через носові катетери.

Виписка хворого здійснюється тільки після повного одужання. Перед виходом пацієнт обов`язково здає аналізи на наявність бактерій на слизовій, до того ж двічі. Перші аналізи проводяться через тільки три дні після припинення прийому антибіотиків. А другий - ще через два дні. Після цього людина стає на облік і повинен спостерігатися у фахівців протягом ще трьох місяців.