Індапамід - показання до застосування

індапамід - Ліки у формі таблеток, вкритих оболонкою, яке відноситься до фармакологічної групи тіазидоподібних сечогінних засобів (Діуретиків). Це препарат нового покоління, який не впливає на обмін речовин в організмі і добре переноситься пацієнтами.

Для чого застосовується Индапамид?

Показанням до застосування таблеток Индапамид є артеріальна гіпертензія. Як правило, препарати цієї групи, до якої відноситься Індопамід, є лікарськими засобами вибору при гіпертензії в наступних випадках:

у пацієнтів похилого віку;
при ізольованою систолічною гіпертонії (коли підвищений тільки «верхнє» кров`яний тиск);
при наявній супутній серцевій недостатності;
при остеопорозі.

Склад і фармакологічна дія індапаміду

Діючою речовиною препарату є гідрохлориду индапамид. В якості допоміжних до складу індапаміду включені

такі речовини:

лактозимоногідрат;

магнію стеарат;

повідон К30;

натріюлаурилсульфат;

кросповідон;

метилгідроксипропілцелюлоза;

макрогол;

титану діоксид;

тальк.

Індапамід підвищує еластичність стінок артерій, зменшує загальний периферичний опір судин, сприяє скороченню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Засіб не впливає на вуглеводний обмін і вміст ліпідів в плазмі крові (в тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом). Прийом ліки в рекомендованих терапевтичних дозах надає тільки гіпотензивну дію без істотного збільшення об`єму сечі.

дозування індапаміду

Індапамід, як правило, приймають по одній таблетці раз на добу, не розжовуючи. Рекомендується приймати таблетки вранці, в один і той же час. Гіпотензивний ефект розвивається до кінця першого тижня прийому і досягає максимуму через три місяці застосування лікарського засобу.

Протипоказання до призначення індапаміду

Даний лікарський препарат протипоказаний до прийому при:

вагітності і лактації;
вираженою печінкової недостатності;
тяжкій нирковій недостатності (при анурії);
гіпокаліємії;
індивідуальної непереносимості компонентів препарату.

З обережністю Індапамід призначається при гиперпаратиреозе, порушення функції нирок і печінки, збої водно-електролітного балансу, гіперурикемії, а також при цукровому діабеті в стадії декомпенсації.