Синдромзоллінгера-еллінсон

Таке складне назва насправді належить пухлини. Точніше, станом здоров`я при наявності пухлини. Синдром Золлінгера-Еллісона діагностується при пухлини підшлункової залози, рідше - дванадцятипалої кишки або шлунка. Симптоми цього захворювання дуже часто плутають зі звичайною виразкою шлунка, через що необхідне лікування надходить несвоєчасно. Знаючи специфіку хвороби, можна уникнути серйозних проблем, з нею пов`язаних. Про це і поговоримо в статті.

Хвороба-Еллісона

Головна проблема в тому, що у багатьох хворих синдром-Еллісона проявляється симптомами, схожими з виразкою. Тому і обстеження, і аналізи проводяться відповідні. Дуже важливо розуміти, що гастріноми - пухлини, що виникають при синдромі Золлінгера-Еллісона, - в більшості випадків можуть бути злоякісними. А в такому випадку, самі розумієте, зволікати не можна. Хоч гастріноми і збільшуються в розмірі досить повільно, вони можуть пускати метастази в сусідні органи, посилюючи загальну проблему.

На сьогоднішній день прийнято класифікувати захворювання наступним чином:

1. Поодинокі гастріноми, найчастіше розташовані в підшлунковій залозі.
2. Множинні пухлини можуть поширюватися і по підшлунковій залозі, і навіть по черевної порожнини.

Гіпергастринемією може розвиватися при наявності пухлин в щитовидній залозі, надниркових залозах, і вважається головною причиною появи синдрому Золлінгера-Еллісона.

Основні симптоми захворювання

Дуже часто у пацієнтів з синдромом Золлінгера-Еллісона на тлі основного захворювання дійсно розвивається і виразкова хвороба. Тому в більшості своїй симптоми недуг і схожі. Виглядають ж основні прояви хвороби в такий спосіб:

1. Головний симптом при синдромі Золлінгера-Еллісона - сильні, часті і тривалі болі вгорі живота.
2. Підозра повинні викликати часті печії і кислуватий присмак у роті, з`являється після відрижки.
3. Хворий різко втрачає вагу.
4. Увага звертати потрібно і на характер стільця. Часті діареї, рясний стілець - важливі ознаки синдрому.
5. Дуже часто при синдромі Золлінгера-Еллісона розвивається і рефлюкс езофагіт, що викликає звуження і деформацію стравоходу.
6. Якщо хвороба перейшла в занедбаний стан, може також спостерігатися збільшення печінки.

Виявивши у себе хоча б один з перерахованих вище симптомів синдрому Золлінгера-Еллісона, слід поквапитися на прийом до лікаря. Цілком ймовірно, що підозри не виправдаються, але зайвими обстеження не будуть у будь-якому випадку.

Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона

Щоб виявити виразки, що з`явилися внаслідок синдрому Золлінгера-Еллісона, потрібно провести комплексну діагностику. Це допоможе уникнути медичної помилки і посприяє призначенням по-справжньому ефективного лікування.

Суть лікування синдрому Золлінгера-Еллісона в першу чергу полягає у видаленні пухлини. При цьому після операції дуже важливо перевірити стан ураженого і прилеглих до нього органів. Потрібно бути готовим до того, що під час операції нерідко виявляються відходять від пухлини метастази, через що вилікуватися повністю виходить не більше ніж у 30% хворих.

Підтримувати організм в період лікування (а іноді і протягом усього подальшого життя) можуть спеціальні препарати, що знижують кількість виділеної соляної кислоти.

На щастя, прогнози при синдромі Золлінгера-Еллісона виглядають позитивніше, ніж при інших злоякісних пухлинах. Навіть при наявності метастазів хворим вдається вилікуватися і подолати поріг п`ятирічної виживаності.

Відео: Синдром Золлінгера - Еллісона

Відео: Zollinger-Ellison Syndrome