Атрофічний вагініт

З віком репродуктивна функція жінки видозмінюється, настає період менопаузи, коли відсутня менструація. В результаті фізіологічних змін, що відбуваються в організмі жінки, відзначається зниження найголовнішого гормону в жіночому тілі - естрогену. Це є наслідком стоншування епітелію піхви, рівень молочної кислоти знижується, а вагінальний рН, навпаки, підвищується. Така патологічна мікрофлора здатна викликати запальні захворювання. До таких захворювань відносять атрофічний вагініт (сенільний кольпіт, старечий атрофічний вагініт). Він проявляється не раніше, ніж через п`ять років після настання менопаузи.

Атрофічний вагініт: причини

Основними причинами вагініту є наступні:

• зниження рівня естрогену в результаті штучної менопаузи (наприклад, після оперативного втручання або в результаті променевої терапії);
• загальні фізіологічні зміни в організмі, що викликають старіння основних органів і систем людини.

Постменопаузний атрофічний вагініт: симптоми

Жінка може відчувати почуття дискомфорту при наявності атрофічного вагініту і відзначати у себе кілька ознак:

• пекучий біль;
• сухість у піхві;
• свербіж;
• печіння;
• діаспорян (біль до, під час або після статевого акту);
• часте сечовипускання або помилкові позиви;
• протягом тривалого часу можуть спостерігатися рідкісні мажучі кров`янисті виділення;
• в районі лобка і статевих губ відзначаються ознаки облисіння.

Оскільки капіляри стінок піхви досить тонкі, то при найменшому контакті з партнером можуть виникати кровотеченія.В окремих випадках у жінки відзначається опущення стінок піхви.

Постменопаузальний атрофічний вагініт: профілактика і лікування

Жінкам похилого віку важливо включати в свій раціон харчування якомога більше кисломолочних продуктів, що дозволить поповнити нестачу корисних лактобактерій, що відповідають за мікрофлору піхви.

Єдиним ефективним способом профілактики виникнення атрофічного вагініту є правильно підібрана гормональна терапія. Медикаментозну терапію необхідно починати через півтора-три роки після настання менопаузи. В такому випадку відзначаються більш високі шанси у жінки уникнути такого недуги.

Для профілактики також можна підмивати зовнішні статеві органи не менше двох разів на день з додаванням марганцівки або настою шавлії. Однак подібні підмивання слід проводити не більше чотирьох днів, інакше у жінки може сповільнюватися фізіологічне відновлення мікрофлори піхви.

У разі постановки такого діагнозу госпіталізація жінки не потрібно, лікування проводиться амбулаторно.

Лікар може призначити приймати естріол у вигляді свічок або мазі. Його необхідно вводити всередину в піхву на ніч протягом двох тижнів.

Лікарські засоби, які надають системний вплив, необхідно вживати протягом п`яти років. До них відносять: тиболон, анжелік, естрадіол, Індивіна, кліогест, клімодіен.

Не менше двох разів протягом календарного року жінці потрібно відвідувати лікаря-гінеколога для проведення кольпоскопії, кольпоцітологіі і оцінки рівня рН піхви.

При відсутності адекватного лікування можлива поява невеликих виразок на стінках піхви.

У разі вчасно розпочатого лікування прогноз, як правило, сприятливий: у жінки зникає відчуття дискомфорту, відновлюється мікроциркуляція і тонус стінок піхви. А замісна гормональна терапія дозволяє підтримувати рівень естрогенів на необхідному рівні.

Відео: Вагинит

Відео: Для жінок

Відео: Жіноче Здоров`я. VRS - Вагинальное Омолодження.