Трансабдомінальне узі органів малого таза у жінок
трансабдомінальне УЗД органів малого тазу, нерідко проводиться у жінок, є такий тип апаратного обстеження, при якому огляд органів здійснюється через передню черевну стінку. Розглянемо дану маніпуляцію більш детально, і спробуємо відповісти на питання: що собою представляє УЗД малого таза трансабдомінальним методом, і коли це дослідження призначається.
Для чого призначають дане ультразвукове обстеження?
Дане неинвазивное дослідження дозволяє оцінити стан і роботу органів, розташованих в нижньому відділі черевної порожнини. Найчастіше жінкам його призначають для обстеження:
- яєчників;
- сечового міхура;
- матки;
- маткових труб;
- шийка матки.
Також необхідно сказати, що трансабдомінальним датчиком лікарі користуються не тільки при УЗД органів малого таза, але і при спостереженні за станом і розвитком плоду при вагітності.
Як підготуватися до дослідження?
При призначенні даного обстеження лікарі попереджають жінку про необхідність дотримання деяких умов.
Так, зокрема за 2-3 дня до процедури дівчина повинна виключити зі свого щоденного раціону продукти, що підвищують утворення газів в кишечнику (хліб, бобові, овочі, молочні і кисломолочні продукти).
Безпосередньо перед процедурою, за 1-1,5 години до її здійснення, жінці необхідно наповнити сечовий міхур. Це потрібно для кращої візуалізації, і дозволяє оцінити стан органів репродуктивної системи. Тому якщо дослідження проводиться в ранкові години, жінці рекомендують не мочитися до процедури. Якщо ж УЗД роблять днем, то за 30-60 хвилин до нього необхідно випити 0,5-1 л літр звичайної, негазованої води.
Подібного роду підготовка до проведення трансабдоминального УЗД малого таза є необхідною умовою.
Як здійснюється дана маніпуляція?
Подібне обстеження практично завжди проводиться за попереднім записом. У призначений час жінка приходить в медустанову. При собі їй необхідно мати рушник.
Зайшовши в кабінет, лікар зі слів жінки записує її дані: ПІБ, вік, вага, чи були вагітності і скільки, і т.д. Після цього жінці пропонують прилягти на кушетку і оголити тіло до пояса.
Лікар наносить на живіт велика кількість спеціального гелю, який грає роль провідника і дає можливість отримувати зображення. Переміщаючи датчик по поверхні живота, фахівець фіксує особливості будови обстежуваних органів: вимірює їх розмір, звертає увагу на морфологію і топологію.
Після обстеження на руки жінці віддають висновок, в якому зазначено, чи є які-небудь відхилення чи ні.