Методика Нікітіних

Педагогами Оленою і Борисом Нікітіним були розроблені кілька методик раннього розвитку дітей. Серед них найбільш поширеними є спеціальні розвиваючі кубики. Вони являють собою звичайного розміру кубики, грані яких пофарбовані в різні кольори. Також в наборі є ігрові картки, за якими дітям і пропонується зібрати ту чи іншу картинку.

Систематично виконувані заняття з кубиками Нікітіних сприяють розвитку у дитини уваги, уяви та формування у нього просторових уявлень. В ході гри дитина вчитися систематизувати, аналізувати і комбінувати.

Як самостійно зробити кубики Нікітіна?

Набір розвиваючих кубиків Нікітіна продається в будь-якому дитячому магазині, але його можна виготовити і своїми руками. Для цього необхідно завантажити схеми кубиків Нікітіна і картки із завданнями. Потім їх потрібно роздрукувати і наклеїти на вже складені картонні розгортки кубиків. Для того щоб кольори не розпливалися, кубики в кінці слід обмотати скотчем.

Вправи з кубиками Нікітіна

Перш ніж приступати до виконання вправ разом з дітьми, педагоги Нікітіни рекомендують дотримуватися ряду правил:

Підбирати завдання для дитини необхідно, виходячи з принципу від простого до складного, даючи на самому початку занять найбільш легкі завдання.
Змушувати виконувати вправи не потрібно, дитині повинно бути цікаво самому. Якщо інтерес відсутній, необхідно почекати поки він проявиться або ж сприяти цьому.
Не потрібно дуже часто виконувати з дитиною вправи, надлишок їх призведе до тривалої втрати інтересу до такої гри.
Всі завдання умовно можна розділити на три етапи. У першому, дитина збирає картинку, яка запропонована на картці або в книзі. Коли дитина навчиться легко справлятися з цим завданням, йому пропонується подумати, яку фігуру можуть утворити наявні у нього кубики.

Останнім і самим складним для дитини завданням буде прохання самостійно збирати картинки і візерунки, яких в книзі ще немає.

У всіх завданнях участь можуть брати і батьки, допомагаючи дитині. Виконувати завдання за нього не потрібно, також батькам не слід давати власну оцінку діям дітей.

Визначити, що дитина переріс гру досить легко: виконання завдань забирає в нього все менше часу, справляється він з ними без видимих ускладнень. З такою ж легкістю дитина, що освоїв гру, збирає зображення, які він придумує самостійно.