Гастрит зі зниженою кислотністю

Гастрит зі зниженою кислотністю вважається більш серйозним типом запалення слизової оболонки шлунка, ніж при нормальній або підвищеній кислотності. Внаслідок зниженій кислотності, яка пов`язана з секреторною недостатністю органу, з`їдається їжа майже безпосередньо контактує зі стінками шлунка, що призводить до їх поразки і патологічним атрофічних змін. Тому даний тип хвороби також називають атрофічним гастритом зі зниженою кислотністю. При цьому діагнозі кислотність в середній частині шлунка (тілі) перевищує 5 од. pH.

Недолік соляної кислоти в шлунковому соку викликає порушення процесів перетравлення їжі та засвоєння корисних речовин, погіршення перистальтики кишечника, призводить до бродіння, негативно відбивається на стані інших органів шлунково-кишкового тракту. Все це, безумовно, дає про себе знати низкою неприємних симптомів.

Ознаки гастриту зі зниженою кислотністю

Вже згадана різновид захворювання характеризується наступними проявами:

поганий, гнильний запах з рота;
нудота в ранковий час;
відчуття тяжкості, тупий біль в області шлунка після трапези;
відрижка з неприємним запахом;
печія;
металевий присмак в ротовій порожнині;
здуття живота;
метеоризм;
нерегулярні випорожнення, закрепи;
неперетравлені залишки їжі в фекаліях;
підвищене слиновиділення;
зниження апетиту;
наявність білого нальоту на язиці.

Надалі при прогресуванні патологічних процесів до вищеперелічених симптомів гастриту із зниженою кислотністю шлунка нерідко приєднуються ознаки розвивається анемії:

зниження маси тіла;
запалення слизової оболонки порожнини рота;
заїди в куточках губ;
випадання волосся;
лущення шкіри;
ламкість нігтьових пластин.

У разі хронічної форми захворювання пацієнти також можуть скаржитися на загальну слабкість, посилене потовиділення, серцебиття, запаморочення, що виникають після їжі. ознаки гастриту із зниженою кислотністю Нерідко проявам патології супроводжують ознаки непереносимості молочних продуктів.

Діагностика гастриту із зниженою кислотністю

Точний діагноз можна поставити виключно на підставі клінічних проявів, для цього потрібне проведення деяких досліджень:

фіброгастродуоденоскопія з прицільною біопсією;
аналіз шлункового соку, відібраного шляхом зондування, або методом внутрішньошлункової рН-метрії;
біохімічний аналіз крові;
дослідження калу і сечі.