перинатальна діагностика

Перинатальна діагностика являє собою певний комплекс заходів, спрямований на раннє виявлення порушень, які виникли під час вагітності, а також на ліквідацію патологій, які розвинулися безпосередньо після появи малюка на світ. При цьому прийнято розрізняти інвазивні і неівазівние методи перинатальної діагностики.

Як правило, кожна жінка, відвідуючи кабінет перинатальної діагностики, заздалегідь попереджається про те, яке саме дослідження їй належить пройти. Однак далеко не всі знають, що означають ці терміни. Розглянемо їх детальніше.

Так, при інвазивних методах лікар за допомогою спеціальних інструментів проникає в порожнину матки для забору біоматеріалу і відправляє його на подальше дослідження. Неівазівние, отже, навпаки, - діагностика не передбачає «вторгнення» в репродуктивні органи. Саме подібні методи найбільш часто застосовуються при встановленні патологій вагітності. Це пояснюється частково тим, що інвазивні методи передбачають більш високу кваліфікацію фахівця, тому що при їх проведенні великий ризик пошкодження репродуктивних органів або плода.

Що відноситься до неінвазивним методам перинатальної діагностики?

Під даним типом дослідження, як правило, розуміють проведення, так званих скринінгових тестів. Вони включають в себе 2 етапи: ультразвукова діагностика і біохімічний аналіз компонентів крові.

Якщо говорити про проведення УЗД в якості скринінг-тесту, то ідеальним часом для нього є 11-13 тиждень вагітності. При цьому, увага лікарів приковують до себе такі параметри, як КТР (куприково-тім`яної розмір) і ТВП (товщина комірного простору). Саме аналізуючи значення 2 даних характеристик, фахівці з високим ступенем ймовірності можуть припустити наявність у немовляти хромосомних патологій.

Якщо підозри на такі присутні, жінці призначають проведення біохімічного аналізу крові. В ході даного дослідження вимірюють концентрацію таких речовин, як РАРР-А (пов`язаний з вагітністю плазмовий протеїн А) і вільна субодиниця хоріонічного гонадотропіну (ХГЛ).

Що є приводом для призначення інвазивної діагностики?

Як правило, подібного роду дослідження проводяться з метою підтвердження вже існуючих, отриманих в результаті попередніх обстежень, даних. В основному, це ті ситуації, коли у малюка відзначається підвищення ризику розвитку хромосомних аномалій, наприклад, таке зазвичай відзначається при:

пізньої вагітності (вік майбутньої мами більше 35 років);
наявності в сім`ї дитини з подібними порушеннями;
коли в родині виявлено носій хромосомної патології;
перенесених під час виношування плоду гепатиті, краснухи, токсоплазмозі;
наявність в анамнезі 2 і більше мимовільних абортів.

Найбільш часто вживаними з інвазивних методів діагностики є біопсія ворсин хоріона і амніоцентез. У першому випадку для діагностики з матки, за допомогою спеціального інструменту забирається шматочок тканин хоріона, а при другому - неінвазивні методи перинатальної діагностики роблять забір навколоплідних вод для подальшої їх діагностики.

Подібні маніпуляції завжди проводяться виключно під контролем апарату УЗД. Як правило, для призначення проведення інвазивних методів перинатальної діагностики, необхідна наявність позитивних результатів проведених раніше скринінгових тестів.

Таким чином, як видно зі статті, розглянуті методи перинатальної діагностики є взаємодоповнюючими. Однак найбільш часто застосовуються саме неінвазивні, тому що вони мають менший рівень ризику травматизації і дозволяють з високою часткою ймовірності припустити хромосомні порушення у майбутнього малюка.