емоційна тупість

Синдром емоційної тупості в психіатрії має також назви «афективна тупість» або «емоційне збіднення». Для такого стану характерно зниження рівня емоцій, втрати здатності до тонких почуттів і переживань. У людини зберігаються примітивні реакції і прояв емоцій, пов`язаних лише з задоволенням основних інстинктів, але пропадають глибокі емоційні переживання.

Прояв і причини емоційної тупості

Емоційна тупість проявляється в надмірній холодності до людей, відсутність щирого співчуття і співпереживання навіть до близьких родичів і друзів. У крайніх патологічних випадках у пацієнта спостерігається цілковита емоційна спустошеність, абсолютна байдужість, прикордонний стан «параліч емоцій».

Причиною емоційної тупості по відношенню до людей є серйозні порушення психіки, найчастіше викликані фізіологічними або органічними патологіями кори головного мозку. Таке психічне порушення властиво для початкових стадій шизофренії. Небезпека такого стану полягає в загрозі настання повної байдужості і байдужості, тобто, абсолютної втрати емоційного зв`язку з навколишнім світом.

При розвитку шизофренії у пацієнтів відбувається поступове притуплення в сфері емоційних переживань і почуттів. Нерідко в процесі наростання холодності і байдужості у хворого проявляється синдром крайней вразливості, відомий в психіатрії як «феномен дерева і скла».

Цей фактор пов`язаний з тим, що у людей шизоидного типу слабо розвинена психічна захист і його вразливість є захисною реакцією, яка компенсує його емоційну холодність. Крім шизофренії причиною розвитку афективної уплощенія емоцій можуть емоційна тупість лікування травматичні ушкодження мозку і депресія.

Лікування емоційної тупості залежить від причин, що призвели до її виникнення. Якщо даний синдром виявляється у дітей раннього віку, то звертатися за допомогою необхідно до дитячого психіатра. Сучасні методики, розроблені на стику медицини і педагогіки, дозволяють коригувати і вирівнювати стан дитини.

У дорослої людини лікування необхідно починати з дослідження роботи мозку і центральної нервової системи, тестування і аналізу поведінкових факторів. Лише на підставі аналізу всіх факторів призначається лікування, яке в залежності від форми і ступеня захворювання може мати тривалий характер.