гуманістична психологія

Гуманістична психологія стала результатом серйозних роздумів американського суспільства, який опинився перед питанням, що все-таки являє собою людина, який його потенціал і шляхи розвитку. Ці питання, звичайно, піднімалися і раніше і розглядалися представниками різних шкіл. Однак дві світові війни привели до глобальних змін в суспільстві, що спричинило за собою важливість нових уявлень і розумінь.

Що вивчає гуманістична психологія?

Основний предмет вивчення гуманістичного напрямку в психології - здорові, зрілі, творчо активні особистості, які прагнуть до постійного розвитку і займають активну життєву позицію. Психологи гуманістичного течії не протиставляли людини і суспільство. На відміну від інших напрямків, вони вважали, що не існує конфлікту між суспільством і особистістю. Навпаки, за їх уявленням саме соціальні успіхи дарують людині відчуття повноти людського життя.

Особистість в гуманістичної психології

Основи гуманістичної психології беруть свій початок в філософських традиціях гуманістів епохи Відродження, Просвітництва, німецького романтизму, навчаннях Фейєрбаха, Ніцше, Гуссерля, Достоєвського, Толстого, вченні екзистенціалізму і східних філософсько-релігійних системах.

Методологія гуманістичної психології розкрита в роботах таких авторів:

А. Маслоу, К. Роджерса, С. Джурард, Ф. Беррона, які висловлювали свій погляд на психічно здорову, повноцінно функціонуючу особистість;
про розвиток особистості в гуманістичної психології, проблеми рушійних сил в становленні і розвитку особистості, про потреби і цінності писали А. Маслоу, В. Франкл, Ш. Бюлер;
проблема міжособистісних відносин і розкриття себе у відносинах описані К. Роджерсом, С. Джурард, Р. Меем;
про проблеми свободи і відповідальності писали Ф. Беррон, Р. Мей і В. Франкл.

В цілому особистість людини розглядається в таких аспектах:

людина - це не набір складових, а цілісна особистість;
кожна особистість унікальна, тому правильніше підходити до кожного конкретного випадку з точки зору його індивідуальності. Виходячи з цього подання, статистичні узагальнення не мають сенсу;
людське життя - це єдиний процес буття і становлення людини;
людина - активна істота, якому необхідно розвиток;
головна психологічна реальність - це переживання людини;
людина може керуватися своїми принципами і цінностями, що допомагає йому бути в певній мірі незалежним від зовнішніх причин.

Методи гуманістичної психології

Гуманістична психологія набула широкого поширення, що призвело до розширення набору відповідних цьому напрямку методів. Серед найбільш відомих методів можна назвати такі:

арт-терапія - усвідомлення себе через малюнок, музику, руху;
аутотренінг за методом І. Шульца - занурення в себе, спілкування зі своїм внутрішнім Я;
візуалізація по К. Симонтон - усвідомлення бажань, побудова цілей через візуальне уявлення;
східні техніки, куди входить медитація, йога, хатха-йога, тайцзицюань, тантризм і ін.
вегетотерапія по В. Райху, в основі якої лежить уявлення, що хронічні захворювання є результатом м`язових затискачів, викликаних стресами;
нейро-лінгвістичне програмування, основоположниками якого є Дж. Гріндер і Р. Бендлер. Вони приділяли особливу увагу словесним формулюванням, які здатні впливати на психіку людини.

Було б неточним називати гуманістичну психологію науковою теорією. На момент появи вона зайняла важливу нішу в розумінні, що є людина, і досить швидко стала загальнокультурним явищем.