Психологія поведінки

На початку двадцятого століття французький психолог П`єр Жане розробив загальнопсихологічну концепцію особистості - психологію поведінки.

Концепція стала природною для французької соціологічної школи, де людина представлявся продуктом соціального розвитку. До цього часу в психології спостерігався певний розрив між психікою і поведінкою індивідуума, куди більшою популярністю володіла психологія асоціативна. Але оскільки ми живемо в соціумі, то змушені постійно взаємодіяти з оточуючими, чиї інтереси деколи відрізняються від наших власних. Дозволяємо ж склалися конфлікти ми всі по-різному: хтось діє пасивно, хтось йде на компроміс, а хтось проявляє агресію.

Поняття поведінки в психології безперервно поглиблювалась, маючи на увазі не просто реакцію на певний стимул, а постійна взаємодія нашого організму з навколишнім світом.

Психологія як наука про поведінку людини здатна пояснити багато порушень в нашій психіці, пов`язані з насильством волі при подоланні внутрішнього конфлікту: неврози, істерії, психастенії і т.д. Поведінка, як предмет психології, дозволяє психологам коригувати ролі пацієнтів.

З тих пір були написана жодна книга, присвячена психології поведінки і діяльності людини. Одним з основних підручників, які входять в програму ВНЗ, а також рекомендованим для самостійного вивчення соціальними працівниками, педагогами і психіатрами є книга В.Менделевіча «Психологія девіантної поведінки». У ній можна знайти як нормальні, так і відхиляються поведінкові типи поведінки людей, крім того, в кінці кожного розділу представлений список рекомендованої літератури. Цікавлячись психологією поведінки індивідуума, не варто проектувати її на групи людей. Натовпом рухає зовсім інша сила, а тому і психологія масової поведінки відрізняється від психології поведінки окремої особистості.

У даній статті ми розглянемо три основних поведінкових типу нашої взаємодії з іншими людьми.

пасивне поводження

Пасивне поводження - це результат нашого характеру. Пасивні люди не вміють чітко формулювати свої потреби і, як правило, йдуть на поводу у інших. Дії часто позбавлені впевненості, відсутність сили волі може супроводжуватися почуттям власної неповноцінності. Пасивність - це не обов`язково стиль життя, іноді ми вибираємо подібний стиль поведінки, вирішивши, що передбачуваний результат не варто необхідних витрат і зусиль. Ті ж, для кого пасивна поведінка є звичним, нерідко мучаться питанням: чи правильно вони поступили в тій чи іншій ситуації.

агресивна поведінка

Агресія має на увазі придушення прав іншої людини і самоствердження за рахунок зменшення достоїнств інших. Це поведінка відноситься до активної позиції, однак агресія спрямована тільки на руйнування. Часто агресивна поведінка у нас асоціюється з психологією чоловіків, в той час як апатія і пасивність більше властива жінкам. Самореалізація за рахунок приниження - свідчення відсутності впевненості в собі.

Компромісне поведінку

Пошук компромісу аж ніяк не означає пасивність, в цьому випадку людина намагається знайти спосіб контролювати те, що відбувається. Компроміс свідчить про адекватну самооцінку, а також про позитивне мислення. Для подібного типу поведінки характерна здорова частка самокритики і вміння прийняти відповідальність за свої рішення. При пасивному і агресивній поведінці ми, так чи інакше, створюємо труднощі за допомогою інших людей, в той час, як компромісне поведінка передбачає не боротьбу за виживання, а раціональне взаємодія.

Саме здатність до саморегуляції своєї поведінки вважається в психології поведінки вищим критерієм розвитку нашої особистості.