Комплекс неповноцінності

Комплекс неповноцінності - це особливість емоційних і психологічних відчуттів особистості, що виражаються в збитковому сприйнятті самого себе і перевазі оточуючих. Людина з комплексом неповноцінності відчуває себе нікчемним, непотрібним, щось типу бракованого товару. Ця проблема не дає йому спокійно жити, викликаючи множинні неврози і депресії. У психології комплекс неповноцінності прийнято розглядати з урахуванням загальних умов існування людини. Воно може бути притаманне всім людям і не є психічним розладом. У деяких ситуаціях воно навіть корисне, для переосмислення своєї значущості і для нормального розвитку особистості. Так як же позбутися від комплексу неповноцінності і треба позбавлятися від нього?

Почуття власної неповноцінності може виникати внаслідок різних причин:

душевні травми;
життєві невдачі;
дискримінація та ін.

Першим, що розробив теорію комплексу неповноцінності, був Адлер, який відзначив, що це почуття зароджується ще в ранньому віці. Він показав наскільки беззахисним і безпорадним істотою народжується людина. У процесі всього свого життя він намагається самоствердитися в соціумі, спочатку в дитячому садку, потім в школі і на роботі. У кожного трапляються невдачі, але на кожного вони впливають по-різному. Хтось встає і, обтрусившись від пилу, йде далі, а хтось ламається і звинувачує себе в своїй нікчемності.

Комплекс неповноцінності - ознаки

Багато людей навіть не розуміють, що страждають синдромом власної недооціненість. Їм важко спілкуватися з оточуючими і їх осягають постійні невдачі. Наведені нижче ознаки допоможуть розібратися у своїй самооцінці.

Громадська самоізоляція. Люди з низькою самооцінкою зазвичай соціально ізольовані. Найчастіше це не зовнішня ізоляція, а внутрішня. Оточуючі не роблять цю людину ізгоєм, швидше він сам вважає себе негідним їх суспільства. Він боїться зробити або сказати щось зайве в їх компанії, тому і замикається.
Грубість. Ця риса поведінки - спроба самоствердитися в колективі. Невміння спілкуватися з людьми, почуття осуду з їх боку породжує агресію. Такий своєрідний метод самозахисту.
Складання відповідальності з хворої голови на здорову. У разі невдач, що страждає комплексом неповноцінності, розуміє, що припустився помилки, але намагається скинути провину на зовнішні чинники. Він виправдовується перед усіма, звинувачуючи долю і удачу, навколишнє середовище і погану компанію. Він просто не в змозі нести відповідальність за свої невдачі і помилки.
Відхід від конкуренції. Людина з низькою самооцінкою боїться порівняння себе з ким-небудь. Йому наперед відомо, що програє в порівнянні. Він не бере участі в змаганнях і не робить ніяких зусиль для досягнення успіху.
Пошук недоліків. Людині з комплексом неповноцінності не дають спокою чужі успіхи. Він шукає недоліки у успішних людей, для зниження їх самооцінки. Він намагається затягнути в свою яму всіх оточуючих.
Підвищена чутливість. Людина бурхливо реагує і на критику і на похвалу. Почувши комплімент, вони будуть заперечувати його правдоподібність, бажаючи почути докази. Найчастіше зустрічається такий прояв комплексу неповноцінності у жінок. Вони так і напрошуються на комплімент. На критику ж включають непробивну броню і намагаються виправдатися.

Страх здійснення помилки. Золоте правило закомплексованого людини: "не помиляється той, хто нічого не робить". Вони побоюються братися за кукую-яку роботу зі страху не впоратися з нею.

Як боротися з комплексом неповноцінності?

Почуття власної непотрібності може з`явитися у будь-якої людини на певному життєвому періоді. Це цілком нормальне явище і люди проходять цей період і відновлюються. Позбавлятися ж треба, в разі якщо це почуття набуло хронічного характеру. Спеціальна терапія і тренінги можуть допомогти людині набратися сил, полюбити себе і подолати всі труднощі. Проблема комплексу неповноцінності буде вирішена в той момент, коли людина полюбить самого себе.