Психологія аномального розвитку

Психологія аномального розвитку -це один із напрямів психоаналізу, яке найтісніше пов`язані безпосередньо з клінічними проявами різних фізіологічних порушень в розвитку людини. По суті своїй це наукова дисципліна, що вивчає психічний дісонтогенез: будь-яке відхилення від норм психічного розвитку.

Якщо у дитини, наприклад, спостерігаються яскраво виражені порушення слуху, то як наслідок цього, сповільнюється розвиток мовних функцій, що призводить до складнощів з адаптацією в навколишнім середовищем. І психічний розвиток малюка, відповідно, буде певною мірою відрізнятися від тих процесів і стадій, через які проходять його однолітки, які не страждають подібними відхиленнями від норми.

Важливість психологічного комфорту

Будь-яке обмеження фізичних можливостей, так чи інакше, впливає на психологічний стан людини і головним критерієм, який розглядає психологія аномального розвитку дитини і який вважається наріжним каменем будь-якої роботи з такими дітьми, є те, що дитина з фізичними відхиленнями, особливо з вродженими чи набутими в ранньому віці, не сприймає їх як щось неприродне. Для нього це норма, він жив з цим скільки себе пам`ятав і світосприйняття у нього сильно відрізняється від базисного взаємодії з навколишнім середовищем своїх здорових однолітків. Тому при роботі з подібними випадками вкрай важливим є не порушити психологічний комфорт малюка, плавно готуючи його до взаємин зі своїм оточенням і з тим соціальним середовищем, в якій він буде знаходитися.

Психологія аномального розвитку особистості достатньо складна за своєю структурою і залежить в першу чергу від етимології фізичних відхилень від норми і їх наслідків, виявлених вже в психічному розвитку людини. Тому аномального розвитку в спеціальній психології приділяється особлива увага, так як будь-який дефект може одночасно впливати відразу на кілька рівнів будови людської психіки, що не забариться позначитися на якості життєдіяльності дитини та її адекватного сприйняття всього того, що відбувається.