комунікативна компетенція

Комунікативна компетенція - це компетенція, яка характеризує те, наскільки ефективні здатності до спілкування людини з іншими людьми. По суті, це набір вимог до людини, які важливі безпосередньо для процесу спілкування - в цьому суть визначення комунікативної компетенції.

Комунікативна компетенція - два види

Це досить широке поняття, адже для ефективного спілкування людині необхідно відповідати відразу безлічі норм. Комунікативна компетенція включає в себе і грамотну мову, і правильну вимову, і використання ораторських прийомів, і вміння знайти підхід до кожної людини. Якщо комунікативна компетентність - це те, наскільки людина відповідає вимогам, то компетенція - це і є сукупність цих вимог.

Комунікативна компетенція передбачає два різновиди: формалізовану і неформализованную компетенцію. Перша являє собою кістяк строгих сформованих правил спілкування. Як правило, в кожній організації він свій, і він закріплений письмово і являє собою важливу частину корпоративної культури. Неформалізовані вид комунікативної компетенції є не задокументовані правила, які як правила виступають в якості особливостей певної культури або групи людей.Важно розуміти, що в комунікативну компетенцію входять різні правила, і її не існує однієї єдиної для всіх ситуацій. Залежно від середовища, в якій відбувається спілкування, вона буде зазнавати істотних змін.

Компоненти комунікативної компетенції

Складові комунікативної компетенції досить великі. Коли розробляється якась система вимог, зазвичай в неї включають такі компоненти:

знання особливостей і проблем тих людей, з якими потрібно спілкуватися по ходу роботи;
володіння деякими комунікативними тактиками;
вміння аналізувати жести, міміку і інтонації;
володіння хоча б азами ораторського мистецтва;
володіння комунікативними стратегіями;
вміння гасити конфлікти в самому початку;
володіння певним типом лексики;
вміння розуміти почуття і інтереси іншої людини;
вміння організовувати та вести переговори;
вміння дотримуватися етики та етикету;