Роз`їзний характер роботи

У сучасному ритмі життя часто виникає необхідність відряджень навіть у тих професіоналів, які раніше не могли й подумати про те, щоб покинути робоче місце. Але є професії, які передбачають постійну рухливість людини. І тут є маса причин для суперечок між працівником і роботодавцем. Найчастіше розбіжності виникають з приводу оплати за роз`їзний характер роботи.

Що значить роз`їзний характер роботи?

Не варто плутати відрядження і роз`їзний характер праці. Якщо працівник час від часу в інтересах роботодавця виїжджає на об`єкти, що знаходяться в місті (країні) відмінною від постійного місця проживання на певний термін, то це буде відрядження. А ось якщо робота постійно здійснюється в дорозі, то під визначення відрядження вона не підходить. Можуть бути два варіанти роз`їзний роботи:

співробітник щодня повертається додому після роботи (водій, торговий представник);
працівник не має можливості щоденно повертатися до місця постійного проживання (виїзний ревізор, експедитор, водій-далекобійник).

Як оформити роз`їзний характер роботи?

Щоб можна було говорити про надбавку і компенсації за роз`їзний характер роботи, необхідне правильне оформлення його в документах.

По-перше, роз`їзний характер робіт повинен бути відображений в трудовому договорі. Це справедливо для Росії та України, тому що ні ТК РФ і КЗпП не встановлюють перелік спеціальностей, що носять роз`їзний характер. Якщо в трудовому договорі не вказати, що робота буде нести роз`їзний характер, то можуть виникнути питання з оплатою поїздок. Особливо це стосується України, де є вказівка при відсутності на підприємстві переліку професій, які мають роз`їзний характер, вважати все службові поїздки відрядженнями.

По-друге, в колективному договорі можуть бути відображені зобов`язання роботодавця з приводу компенсації і доплати за роз`їзний характер праці. Якщо колективного договору немає, то перелік посад і порядок компенсації можна (і навіть доцільніше) затвердити в Положенні про роз`їзному характері робіт наказом керівника.

Компенсація за роз`їзний характер роботи

У Росії роботодавець може передбачити надбавку за роз`їзний характер роботи і (або) компенсацію витрат працівника. Така надбавка встановлюється локальними нормативними актами і нараховується в якості відсотків до окладу (тарифної ставки) працівника і є складовою частиною заробітної плати співробітника. У разі компенсації роботодавець відшкодовує працівникові його витрати, пов`язані з виконанням трудових обов`язків. У цьому випадку грошові виплати не є частиною заробітної плати.

В Україні надбавка за роз`їзний роботу носить тільки компенсаційний характер.

Які витрати роботодавець зобов`язаний компенсувати працівникові? Це чотири групи витрат, визначених ТК і КЗоТом, отже однакових для Росії і України.

Витрати на проїзд (суспільним чи особистим транспортом).

Витрати по найму житлового приміщення, якщо людина не має можливості повернутися після завершення роботи до місця постійного проживання.
Додаткові витрати, пов`язані з проживанням поза постійним місцем проживання. Сюди відносяться добові і польове забезпечення.
Інші витрати, які були зроблені з відома або дозволу роботодавця та в його цілях.

Норми добових та інших витрат встановлюються трудовим або колективним договором. Слід врахувати, що в цілях оподаткування добові при роз`їзному характері не можуть перевищувати 700 руб. (30 гривень).